Два роки тому кілька миколаївських студентів брали участь у широко розрекламованій програмі «Work and travel USA» («Заробляй і подорожуй в Америці»). Умови були привабливі. Шість місяців у заокеанській державі! Чотири місяці трудишся, заробляючи жадані долари, а потім подорожуєш країною, насолоджуючись усіма принадами життя в «оплоті світової демократії» з 12 тисячами доларів у кишені.

Програма працює в Україні кілька років. Її закличні афішки розклеєні майже в кожному миколаївському вузі. Наталя Суворова, мама однієї зі студенток, розповідає: «Я дуже зраділа, коли дочка пройшла попередні тести і її відібрали для участі в «Work and travel USA». Вважала, що в Юлі з’явилася чудова можливість подивитися світ, добре заробити і, зрештою, просто відчути себе самостійною людиною».

Райдужні прогнози не виправдалися. З мандрівки наша молодь повернулася без цента, з підірваним здоров’ям і сумними спогадами. А двоє хлопців ще і у в’язниці побували.

Живий товар по 200 доларів за штуку

Зрозуміло, не про такі перспективи думали студенти та їхні батьки, оформлюючись в ПП Ошийник (назву змінено. — Авт.). Саме це агентство здійснювало, а може, і дотепер здійснює набір студентів для турів.

Шикарний офіс, дорогі меблі, багато оргтехніки — весь цей антураж був підтвердженням надійності і престижності агентства. А персонал який! Найчарівніша дівчина з вишуканими манерами ввічлива і уважна. Переконує не тільки словом, а і конкретною цифрою. Мовляв, житимуть хлопці й дівчата у будинку з усіма благами цивілізації, по 2-3 особи в кімнаті. Роботи — сила-силенна. Хлопці зможуть заробляти від 12 до 20 доларів на годину на будівництві в Чикаго. У підсумку грошей вистачить не лише на те, щоб відшкодувати витрати, а і країну подивитися, і додому з пристойною сумою повернутися.

Вікторія сама побувала в Америці і, за її розповідями, дуже вдало. Так вдало, що, повернувшись на батьківщину, захотіла поділитися своєю радістю і долучити до програми нових клієнтів.

Була ще одна обставина, яка знімала всілякі сумніви в законних повноваженнях фірми. І Ошийник, і Мотузка — прізвища (змінені. — Авт.) дуже впливових у Миколаєві людей. Близькі родинні зв’язки юні підприємці не тільки не заперечували, а й навіть підкреслювали. Мовляв, які ще треба гарантії?

Зрозуміло, документальні. Але і тут усе в порядку. ПП Ошийник, діючи як посередник київських «Міжнародних програм студентського обміну», оформило необхідні документи. Підписано договори, проведено тренінги, сплачено гроші, до речі, чималі. За словами студентів, по 2,5 тисячі доларів «з носа».

Хоча процедура сплати «внесків» і самі фінансові документи мали викликати запитання. Батькам студентів видавали сумнівні на вигляд товарні чеки з печатками суб’єкта підприємницької діяльності Ошийника. В одному з таких чеків у графі «Найменування товару» зазначено... прізвище студента. Навпроти — «Ціна»: 200 доларів.

Віза з видом на в’язницю

Нестиковки учасники програми почали помічати ще на батьківщині. Наприклад, у підписаному договорі кінцевий пункт зупинки студентів — місто Сент-Енн. Там, нібито, зустрічали студентів, розміщали і забезпечували роботою. Але ПП Ошийник придбало квитки до Чикаго. Менеджер Вікторія завірила — так краще. У Чикаго, мовляв, у неї є друг, котрий все влаштує без проблем. Тим паче що в одному з пунктів договору значиться, що студенти можуть змінювати місце роботи.

Мандрівники-заробітчани запевненням повірили і полетіли туди, де, як у Висоцького, приймають. Але з привітним прийомом не склалося. Щоправда, зустрів їх знайомий Вікторії, прибалтієць Лютас і винятково з жалю приютив. Як пояснив, він нікому нічого не винен, ні з ким контрактів не підписував і жодних зобов’язань не несе.

З роботою теж «пролетіли». У контракті «приймаючою стороною» значилася фірма з працевлаштування Джона Сміта. Але коли студенти зателефонували до неї, з’ясувалося, що ніякого Джона Сміта в реальності немає. Підставна особа придумана тільки для заповнення рядка в контракті. Убогої фантазії «відправників» вистачило на найпоширеніше ім’я американця. Кажуть, співробітники ФБР, проводячи перевірку у цій справі, ото вже посміялися.

Але нашим героям було не до сміху. Обіцяну роботу довелося чекати два тижні. За цей час витратили на харчування і проживання всі гроші. Жили в напівзруйнованому будинку, по десять чоловік у кімнатах, спали на підлозі. Хлопці поступилися дівчатам чимось схожим на ліжка. Прибалтієць роботу давав. Але не всім. Із десяти чоловік на будівництві працювали двоє-троє. На зароблені гроші купували їжу і ділилися з усіма.

Як страшний сон згадують студенти своє життя в Америці.

— Чому ж не повідомили батькам? Не звернулися по допомогу в агентство, яке вас направляло? — запитую у Віталія Біляка і Юлії Суворової.

— Соромно було зізнаватися батькам, — відповідає за всіх Юля. — Вони віддали останні гроші, позичивши їх у знайомих і родичів.

А в агентство зверталися, постійно телефонували Вікторії. У відповідь: «Що я можу зробити? Де я, а де Америка?». Змушені були шукати роботу самостійно.

Юлі «пощастило» влаштуватися офіціанткою в барі в іншому місті. За 200 кілометрів від місця проживання. Робота з 11-ї вечора до 4-ї ранку оплачувалася трьома доларами на годину. Грошей не вистачало навіть на проїзд. Харчування — найпримітивніше.

Дівчина поміняла шість місць. Хлопці бралися за будь-яку роботу. Юлі довелося працювати з токсичними речовинами — мити туалети і умивальники в гуртожитку, в якому вони влаштувалися після того, як з’їхали від прибалтійця.

Студенти почали прибирати в супермаркеті. А через кілька днів до гуртожитку навідалася поліція. Місяць провели українці за ґратами. Співкамерники — наркомани, хулігани і злодії. Замість ліжок — підстилка на підлозі. Зв’язку з рідними немає. Звичайно, батьки запанікували. Але в ПП Ошийник, за словами батьків, на прохання розібратися відповіли, що діти сидять у в’язниці... за крадіжку кросівок. Пізніше, на зустрічі з журналістами Вікторія Мотузка заявила, що Віталій і Сергій опинилися за ґратами, тому що вживали алкоголь і наркотики. Про це їй, нібито, розповів інший миколаївський студент.

Не відповідаємо за тих, кого...

Юля Суворова до в’язниці не потрапила. Вона поїхала додому раніше за хлопців. У дівчини виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Раніше вона приховувала від батьків свої митарства, але коли в неї почалися напади, кровотечі з носа і страшна діарея, дівчина зізналася. «Негайно повертайся!» — вимога батьків-медиків була категорична.

— Коли зустрічали дочку в аеропорту, — розповідає тато Олександр Анатолійович, — ми її не впізнали. Дівчинка за три місяці схудла на 20 кілограмів! Їхала квітучою пампушечкою, а повернулася хвора і нервова.

Уже два роки Юля лікується від наслідків роботи з токсичними речовинами. Тато показав фотографії дочки — до і після. На знімках — дві зовсім різні людини.

Хлопців наших на волю випустили після того, як суд визначив, що вони перебували в США нелегально. Зрештою, знайшлися добрі люди, емігранти з України, які і допомогли...

А що ж ПП Ошийник? «Усе це — наклеп!» — заявляє Вікторія Мотузка, яка ще недавно здавалася милою та інтелігентною. — Наша фірма виконала усі свої зобов’язання. У тім, що Віталій і Сергій опинилися у в’язниці — їх вина. Після приїзду в США їм треба було легалізуватися, а вони цього не зробили.

Але за реєстрацію в системі всі клієнти заплатили ще на батьківщині. Юля, наприклад, намагалася легалізуватися. Але, за її словами, надійшла відповідь — в базі даних її прізвища немає.

У ПП стверджують: у договорі зазначено місто Сент-Енн. Туди, мовляв, і треба було їхати. Але, даруйте, квитки в Чикаго купувала особисто Вікторія...

Узагалі, позиція агентства ПП Ошийник дуже вигідна. Приватний підприємець, як з’ясувалося, займається винятково консультативними послугами, збором грошей і пересиланням документів у Київ. Далі — не їхня турбота. Гроші одержали, ручкою помахали, розбирайтеся самі. Не маленькі.

Так, студенти — народ повнолітній. Батьки — освічені люди. Але договір, дай Боже, хорошому юристу подужати. Один пункт суперечить іншому, права клієнта не виписані зовсім. Зате обов’язки і санкції — в деталях. Звичайно, не на користь клієнта.

Слідство вели

Батьки горе-мандрівників звернулися із заявою у райвідділ міліції. У порушенні кримінальної справи там відмовили. Наступне звернення — у відділ по боротьбі з торгівлею людьми обласного УВС. Тут кримінальну справу відкрили — підставою послужили матеріали дослідчої перевірки.

Але і ця справа була закрита... «у зв’язку з відсутністю складу злочину». Обвинувачення в шахрайстві здалися нашим слідчим безпідставними. Хоча у справі є матеріали ФБР, які доводять, що наша фірма працювала без ліцензії. Не угледіли українські охоронці порядку і порушень фінансової дисципліни з боку ПП. Не врахували й інші «дріб’язки». А сама постанова про закриття кримінальної справи, за словами адвоката потерпілих Ростислава Філявського, являє собою зразок рекламного мистецтва. У тому сенсі, що велика частина постанови розповідає про те, як успішно працювало ПП Ошийник. Текст постанови буяє свідченнями людей, що не мають жодного відношення до нашої історії. Уся вона написана начебто під диктовку єдиного фігуранта — Вікторії. Її слова під сумнів не ставляться. Самих потерпілих слідчий не почув. Чи не хотів почути.

Недавно відмовив у задоволенні скарги потерпілих і Центральний суд Миколаєва. Теж вирішивши, що в діях фірми немає шахрайства. Мовляв, не було умислу. Ніхто не хотів, щоб хлопці опинилися у в’язниці.

Фактично історія закінчилася. Ні матеріальної, ні моральної компенсації студенти не одержали. Ошийник за межами України. Вікторія Мотузка, можливо, так само хвацько зазиває нових клієнтів спробувати принад американського життя.

Безліч фірм поставляє свіжий дешевий товар за океан. Відповідальності жодної. Схема відправлення студентів нагадує горезвісний «МММ». Хто перший устиг — той у виграші.

А якби з дітьми сталося непоправне? Якби все закінчилося не тільки в’язницею? І тоді винних не знайти?

Миколаїв.