Сьогодні потрапити до кабінету начальника Івано-Франківського управління МВС України в області полковника міліції Василя КузнЄцова, на відміну від керівників інших відомств, не становить проблеми. «Ще не було такого, щоб я не прийняв людину», — каже Василь Станіславович. Журналісти можуть підтвердити його слова. Більше того, обласне управління з початку року регулярно веде прийоми громадян з виїздом у райони, бо тут розуміють, що не кожна людина зі своєю проблемою зможе приїхати до обласного центру. З якими питаннями звертаються люди до міліції? Наша кореспондентка вирішила про це довідатися.

За графіком прийом того дня випав на Тлумач — районний центр, розташований за 25 кілометрів від Івано-Франківська. Рівно об 11.30, як і домовлялися, виїжджаємо до Тлумача. Ніякого автомобільного кортежу і сирен, якими так любили повідомляти про себе попередники

В. Кузнєцова. Проїжджаючи мимо патрульної машини, припаркованої біля міліцейського поста, Василь Станіславович, посміхаючись, каже: «У нас є старі машини, які вже не придатні до їзди. Ми вирішили поставити їх біля постів, щоб своїм виглядом вони хоч так дисциплінували водіїв. Ті починають сигналити один одному, збавляти швидкість — і то вже добре».

На межі району нас зустрічає начальник районного відділу міліції Олег Цимбалюк. За ним під’їжджаємо до клубу. Прийом громадян вестимуть тут, пояснюють мені, бо тлумацька міліція порівняно зі своїми колегами з інших районів розташовується чи не в найгіршому приміщенні. Фасад міліцейського закладу давно дав тріщину, і простий ремонт тут нічого не вирішить. Нині це питання обговорюють з місцевою владою, але поки що безуспішно.

У коридорі вже чекають відвідувачі. Сільський голова села Прибилова Григорій Борецький прийшов подякувати правоохоронцям за співпрацю, а заодно замовити слово за «нещасних дільничних». Один дільничний на кілька сіл — це дуже складно, співчутливо каже голова. Та ще й коли він без власного транспорту. Особливо знадобилася б його присутність біля дискотек, на яких молодь свої суперечки нерідко намагається розв’язати бійками. Ситуацію тримає в рамках голова, але й до нього, каже, сільські хулігани нерідко «сікаються». Хлопці з такими гарячими головами позамітали б три дні вулиці, то, може, навчилися б пристойно поводитися й поважати старших, розмірковує Григорій Степанович. Краще завчасно зупинити їх штрафом чи адмінроботами, ніж допустити, щоб безкарність призвела до криміналу.

Василь Станіславович проблему знає. У Тлумацькому районі штат дільничних наразі укомплектований лише наполовину, хоч до кінця місяця ситуацію мають змінити. А машини отримає насамперед патрульна служба. Однак відсутність власного транспорту не виправдовує бездіяльність дільничного. «Він має бути в селі не рідше одного разу на три дні. Поспілкуватися з сільським головою, священиком, обійти село, побувати в неблагополучних сім’ях». Немає власного транспорту — є громадський. Адже згідно із законом правоохоронці мають право на безплатний проїзд. І хоч держава «забула» закласти на це гроші в бюджет, перевізники міліціонерам не відмовляють. Стосовно адмінпокарань, то у Тлумачі знову-таки немає свого ізолятора, і порушників доводиться відвозити до Івано-Франківська. Тож замітати місцеві вулиці їм поки що не випадає. А ось графіки патрулювання, звичайно, треба складати так, щоб міліціонери перебували поблизу дискотек і забезпечували охорону громадського порядку.

Наступні ходаки — делегація від церковної громади села Кутище. Поважні газди хочуть знати, чому досі їм не повернули вкрадені з церкви гроші та речі. Адже сталося це ще в січні. Злочин розкрито. Минуло більш як півроку, а зловмисники і досі на свободі. «Якби мій син був винен, він сидів би», — каже людям батько одного з підозрюваних. Громада зверталася по пояснення до слідчого. Він просить почекати, нікуди не звертатися... Громада не знає, що й думати, люди нарікають на міліцію.

Василь Кузнєцов пояснює, що відшкодування збитків — прерогатива суду, до якого громаді треба звернутися з цивільним позовом. Стосовно міліції, то вона розкриває злочин і направляє справу до суду. Чому справа і досі не в суді, на що закон відводить два місяці, це питання до слідчого, а він — процесуально незалежна людина. Судячи з пояснень, слідчий таку затримку пояснює зміною показань підозрюваних. Але ж зрозуміло: що довше справа буде тягнутися, то цих змін буде більше. Полковнику прикро: злочин оперативно розкрито, а замість того, щоб люди дякували міліції, в очах громади її авторитет падає. «До кінця місяця справу треба передати до суду, а заодно й допомогти людям оформити цивільний позов про відшкодування збитків. Якщо відгороджуватимемося від людей, така міліція нікому не потрібна», — каже він слідчому.

Прийшов на прийом і отець Богдан з Делеви. Його візит можна назвати візитом ввічливості. У селі між двома релігійними конфесіями давно тліє конфлікт. Церковні громади тривалий час з’ясовують у судах, кому з них має належати сільська церква. Справа дійшла до Києва, звідки повернулася назад до Івано-Франківська. Тим часом богослужіння й одна, й друга конфесії проводять під відкритим небом. Наразі село притихло, всі терпляче чекають судових рішень. Утримувати ситуацію у відносній стабільності допомагає дільничний міліціонер Ярослав Мельничук. Священик прийшов подякувати за це. «Усі ми хочемо в селі спокою», — каже він.

У подружжя Процьків із села Грушки велике горе. У 2004 році в Івано-Франківську на стадіоні «Рух» загинув їхній син. Батьки не вірять у самогубство, підозрюють, що слідчий «затирає» справу. «Ви маєте право вимагати від слідства вчинити дії, які вважаєте за потрібне, — роз’яснює згорьованим батькам Василь Кузнєцов. — Для цього треба написати відповідні клопотання і попросити, щоб про результати вас повідомили письмово».

Отець Павло з Тлумача вдячний міліції за оперативне розкриття злочину — пограбування його сестри. Водночас отця тішить, що в районі склалася «гарна співпраця між владою, міліцією, церквою та батьками». У свою чергу начальник просить священика, який має великий авторитет серед прихожан, допомагати міліції в боротьбі з наркоманією, роз’яснювати парафіянам, що злом є не лише вживання наркотиків, а й вирощування та продаж маковиння.

Біда привела на прийом і працівницю тлумацького клубу Любов Гринюк. У січні побили її сина. Він уже півроку в лікарні, розповідає жінка, а у висновку судово-медичної експертизи записано — «легке тілесне ушкодження». Мати з цим не погоджується. Знову Василь Станіславович мусить пояснювати: якщо в людини легке тілесне ушкодження, справу порушує суд. Пані Люба повинна взяти в міліції постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і копію висновку судово-медичної експертизи. З цими документами жінка може готувати позовну заяву в суд і просити провести нову незалежну експертизу. Якщо висновок нової експертизи буде інший, розслідування перейде до міліції.

...Прийом продовжується. Він — ніби лакмусовий папірець, який висвічує людські біди. Після його закінчення всі пропозиції, зауваження, прохання стають темою розмови з оперативним складом районної міліції. Хоча Василь Кузнєцов керує обласною міліцією трохи більш як рік, працівники знають: він обов’язково перевірить, що зроблено після звернень людей. А загалом, склалося враження, що новий керівник обласної міліції на цих прийомах дає своїм підлеглим уроки людяності і професіоналізму. Адже багато проблем було б знято, якби людей уважно вислухали, ввічливо пояснили їхні права, видали потрібні документи, порадили, як діяти в тій чи іншій ситуації. Не так уже це, як бачимо, й складно. Та й авторитет міліції від цього лише зріс би.

Івано-Франківська область.