Якби дослідники взялися вивчати, який бізнес був найпершим і найвигіднішим, безсумнівно, одне із провідних місць у цьому списку зайняв би гральний бізнес. Індустрія азарту завжди вважалася наскільки казково прибутковою, настільки і таємничою. «Однорукий Джек» виявився доволі спритним, але мовчазним молодиком, тому навряд чи хто сторонній зможе порахувати, скільки монет опиняється в його кишені.

Зате існує інша статистика: скільки втратив домашній бюджет через те, що хтось подружився із «одноруким бандитом». Вік, стать, освіта тут практично не мають ніякого значення, бо хвороба азарту виявляється сильнішою за все це. Коли гра не за правилами.

Про те, що багато хмельничан захворіли нею, говорити стали вже після того, як гральні автомати якось непомітно заполонили зупинки, підземні переходи, майданчики біля торговельних закладів. Дзвін монет чути звідусіль, автомати практично не простоюють, гра триває безупинно. Хто виграє?

Це питання врешті-решт вирішила поставити і міська влада. Адже донедавна в обласному центрі за тим, де і як з’являються гральні автомати, практично ніхто не слідкував. На численні скарги жителів міста, які звучали практично на кожній зустрічі із можновладцями, можна було почути одне: розберемось. Здається, влада просто не звертала на це уваги. Невідомо тільки з якої причини: не могла чи не хотіла? Бо на вимоги законодавства щодо грального бізнесу про те, що всі розважальні пристрої повинні знаходитись в окремих приміщеннях, дивились просто крізь пальці. Гральні автомати, як гриби після дощу, виросли в магазинах, барах, на тролейбусних зупинках, просто посеред вулиці.

Пікантність ситуації полягала в тому, що ліцензія на ігровий бізнес видається лише в столиці. Зрозуміло, звідти ніхто не приїде перевіряти, чи нова гра розпочнеться у новому приміщенні, чи просто у торговельній палатці. А при цьому ніяких дозволів від міської влади на встановлення автоматів брати не було потрібно. Тому й вийшло, що гра йшла не за правилами, а стихійно.

— Тепер ми вирішили навести порядок, — поділилася намірами Ірина Ковальчук, новий заступник нового міського голови. — Наш дозвіл на встановлення гральних автоматів стане обов’язковим. Вони зникнуть з дитячих очей, не спонукатимуть до гри публіку, підігріту спиртним у барах, словом, перестануть бути відвертими провокаторами. Щоправда, рубати з плеча ніхто не поспішає. Бо якою б аморальною і підступною не була гра, вона залишається золотоносною жилою не тільки для власника бізнесу, але й для бюджету.

Гра, яка варта свічок

«Однорукий бандит», борючись за життя, ділиться своїми заробітками із тими, хто дає йому право на це життя. Правда, якщо порівняти те, що отримує державний бюджет і міський, різниця, як кажуть, помітна. Для того, щоб отримати ліцензію на ігровий бізнес, яку видає Мінфін, необхідно сплатити близько тридцяти тисяч євро за рік. Здається, не так вже й багато. Але є ще умова: для того, щоб бізнес усе-таки стартував, потрібно сплатити наперед за п’ять років. У сумі й набігає приблизно мільйон гривень. Якщо врахувати, що сьогодні у місті працює близько сорока юридичних і фізичних осіб у цьому бізнесі, стає очевидним, наскільки вигідна ця справа для казни.

Місцева скарбниця при цьому дещо програє. Бо, як уже було сказано, гроші за ліцензію до неї не потрапляють. Але гра на те й гра, що на свою удачу надіється кожен. Так, гроші за торговий патент залишаються на місці. І надходження ці ростуть із року в рік. За два з половиною роки податківці видали близько півтори тисячі таких патентів більш як на дев’ять мільйонів гривень. Так «Джек» усе ж поділився своїми заробітками із хмельничанами. От тільки наскільки щедро — залишається під питанням. Податківці, приміром, надають такі дані: із 37 суб’єктів, які займаються ігровим бізнесом, у 16 при перевірках були виявлені порушення. Хтось працював без належних документів, у когось не було патенту, дехто не потурбувався за дозвіл на розміщення у відповідному приміщенні, а були й такі, що просто не мали ліцензій.

Виявивши усі ці недоліки, за півтора роки податківці наклали на порушників санкцій на 165 тисяч гривень, здійснивши майже півтори сотні перевірок. На перший погляд, показники доволі успішні. Це ж ледь не через день перевірка стояла то біля одного, то біля другого автомату. Але... Спробуймо порівняти суми. Лише одна ліцензія обходиться майже у мільйон. А порушення, яких допустилась ледь не половина підприємців із грального бізнесу обласного центру, обійшлись їм у вже згаданих кілька десятків тисяч. Різниця суттєва, і залишається тільки здогадуватись, у кишені якого із «одноруких бандитів» вона осіла.

Виходить, що власнику автомата куди легше сплатити штраф, який за законом становить від 340 до 1,5 тисячі гривень, ніж купувати торговий патент, а тим більше — ліцензію. Це вигідніше навіть тоді, коли такі штрафи доведеться платити раз у три дні, коли проходить перевірка.

У такій грі немає тих, хто програв. Адже і порушення виявлені, і штрафи стягнуті, і гра продовжується.

За весь час «не пощастило» лише одному підприємцю, що працював без ліцензії. У нього податковою міліцією було вилучено два ігрових автомати, а справу передали до суду. Але варто сказати, що вилучення відбулось умовне, бо автомати так і залишились на зберіганні у його власника. Та навіть якщо їх і відберуть, можна не сумніватись, що коштуватимуть вони значно менше, ніж ліцензія. І ще менше від того, що змогли заробити.

Ліки від гри

Питання про те, чи потрібні взагалі такі розваги, вже не дискутуються. Вони можуть подобатись чи ні, вважатись аморальними чи нейтральними, завойовувати думки тисяч людей чи залишати їх байдужими, але вони є. Суть у іншому — настав час не тільки розробити чіткі правила гри, котрі вже є у вигляді відповідних законів, але й дотримуватись їх. Хмельницька міська влада обіцяє протягом тижня ретельно вивчити питання, протягом місяця ліквідувати всі недоліки, а далі — жорстко карати порушників. Але якщо бути відвертим, то міському бюджету зовсім не хочеться відмовлятись від цих доходів. Навпаки, він хоче збільшити їх. Навіть не за рахунок подальшого розвитку цього бізнесу, а лише завдяки контролю і дотриманню податкового законодавства. Сподіваються, що перестане існувати практика, коли на кілька гральних автоматів, що стоять разом і належать одному власникові, видавався лише один торговий патент. Як чітко обумовлено в законі, платити потрібно за кожне гральне місце, а це означає, що сума сплати одразу може зрости у кілька разів.

Так само обіцяно, що всі «однорукі Джеки» тепер житимуть у окремих помешканнях, теж як того вимагає закон. Знайшов мільйон для свого бізнесу — знайди ще трохи, щоб обладнати приміщення. Інакше гральні автомати будуть просто забирати з вулиці як такі, що не мають господаря.

Для їх власників це певні проблеми. Та для тих, хто захворів на небезпечну хворобу гри, це хоч невеликий, але шанс на одужання. Бо менше спокуси — більше грошей залишиться у сімейному бюджеті. До того ж і поширюватиметься ця «інфекція», особливо серед молоді, повільніше. В тому, що вона набуває все більше розмаху, можна не сумніватися. Хоча не існує офіційної статистики, хто і скільки гривень добровільно віддав грі-спокусниці, прослідкувати за згубними тенденціями зовсім неважко. Чого варте лише те, що гральний бізнес породив інший — лікувальний. Сьогодні все частіше можна почути рекламні оголошення про те, що відповідні фахівці можуть позбавити азартного гравця від згубної звички. Хто знає, можливо, це всього лише ще одна гра. Але не було б гравців, не з’явилася б і вона.

Словом, ліки від гри, і в буквальному, і в переносному значенні слова, вже почали працювати. Залишається лише сподіватися, що вони підуть на користь пацієнтам.

Хмельницький.