У передостанній день травня в Донецьку сталася визначна подія: відкрито новий корпус судових залів Донецького апеляційного господарського суду та приміщень регіонального відділення Академії суддів України. В урочистостях взяв участь Президент України Віктор Ющенко, який назвав цю подію гарним прикладом та висловив сподівання, що нові корпуси для судів будуть відкриті й у інших регіонах, як це передбачено судовою реформою.

В новому корпусі розташовані десять судових залів — по одному для кожного складу колегії апеляційного суду. В кожному із залів є окрема дорадча кімната. Всі зали обладнані технічними засобами для запису засідань. Ще одна важлива деталь: судові зали і кабінети суддів розташовані в різних корпусах. А отже, із суддями сторони контактують виключно під час засідання. І можливості «зазирнути на хвилиночку» до кабінету не мають. З матеріалами справи учасники процесу можуть знайомитися в окремій кімнаті, обладнаній копіювальною технікою та цифровими фотоапаратами — для копіювання необхідних матеріалів. Треба терміново набрати та роздрукувати документ, а засідання ось-ось починається? Немає проблем: до послуг учасників процесу — спеціально встановлені комп’ютери.

— Такий підхід реалізує один із головних принципів правосуддя — його доступність, — переконаний голова Донецького апеляційного господарського суду Віктор Татьков. — Слухання справ у сучасно обладнаних судових залах дасть змогу проводити судовий процес із додержанням усіх вимог процесуального закону і відповідно до світових стандартів відправлення правосуддя. А відокремленість судових залів від приміщень, де розташовані службові кабінети суддів, дозволить забезпечити суддям і працівникам суду належні умови праці, надати можливість сторонам підготуватися до розгляду справи, а також уникнути спілкування між ними і суддями поза межами судового процесу.

Апеляційний господарський суд в найіндустріальнішій області посідає особливе місце. Адже бути арбітром у справах, де фігурують мільярдні суми (в тому числі бюджетних коштів) та відомі на весь світ підприємства і компанії, — величезна відповідальність. Разом із тим варто зазначити: Донецький апеляційний господарський суд — один із тих, хто максимально наблизився до світових стандартів прозорого й неупередженого судочинства. Наприклад, аудіозапис усіх без винятку засідань тут почали вести ще три роки тому.

Особливу увагу тут приділяють кадровому потенціалу. Більш як 60 відсотків усіх суддів мають стаж роботи на посаді понад 10 років.

В суді діють дві судові палати: перша — з розгляду спорів, що виникають із державного регулювання господарської діяльності, друга — зі спорів між суб’єктами господарювання та розгляду справ про банкрутство. Для покращення якості розгляду справ за-проваджено спеціалізацію суддів за окремими категоріями справ. Зокрема, визначено окремі колегії, які розглядають податкові справи, банкрутство, розрахунки в енергетиці, спори, пов’язані з інтелектуальною власністю, залізничними перевезеннями.

Зусилля з підвищення організаційного та професійного рівня роботи суду принесли вагомі результати: за останні два роки не надходило жодної обґрунтованої скарги на дії чи неетичну поведінку суддів, на вчинення ними дій, несумісних зі статусом судді, на терміни розгляду справ та розсилання процесуальних документів.

Досвід донеччан схвалив пленум Вищого Господарського суду України, визнавши на початку цього року Донецький апеляційний господарський суд модельним судом. А тепер у новому корпусі розташовано і регіональне відділення Академії суддів України.

Як відомо, в Україні розроблена концепція удосконалення судівництва та утвердження справедливого суду відповідно до європейських стандартів. Недоліки існуючої системи загальновідомі: недостатнє технічне та матеріальне забезпечення судів, перевантаженість суддів і затягування термінів розгляду справ, відсутність системи підготовки суддівських кадрів тощо. Водночас неоднозначною видається пропозиція ліквідувати у перспективі господарське судочинство як окремий вид судочинства.

Одна із причин кризового стану системи судоустрою в державі — надмірне захоплення реформуванням судової системи, заявив під час науково-практичної конференції, присвяченої 15-й річниці створення господарських судів в Україні, директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, доктор юридичних наук, академік Валентин Мамутов. На переконання академіка, вітчизняна модель арбітражного суду була найдосконалішою:

— Тож чому у нас виникає комплекс неповноцінності? По-перше, не існує європейських стандартів. А по-друге, сама орієнтація викликає сумніви. Треба орієнтуватися на власні проблеми, узагальнювати і знаходити рішення. Звичайно, закордонний досвід треба знати, але це не означає, що його варто сліпо запозичувати. Ми не повинні забувати, що історично господарський суд — це арбітражний суд, і його розглядали як частину системи народного господарства, а не лише правової системи. Цю специфіку необхідно враховувати, а не оцінювати проблему лише з юридичної точки зору.

Чи варто ускладнювати систему, яка довела свою здатність працювати ефективно та оперативно? Адже вітчизняна економіка знає чимало сумних прикладів, коли навіть незначні, але непродумані зміни в законодавстві призводили до колапсу цілих галузей і зачіпали інтереси тисяч людей. Зміни, запропоновані в концепції судоустрою, здатні не так допомогти, як завдати шкоди економіці, побоюються фахівці. Крім того, розрахунки доводять, що країна не готова до чергової реформи не лише морально, а й фінансово — для створення розгалуженої структури адміністративних судів. Критичні зауваження лунають і з боку учасників процесу: представники бізнесу передбачають, що після об’єднання цивільного та господарського судочинства збільшаться терміни розгляду справ. Тоді як для підприємців оперативність розгляду спорів є чи не найважливішою вимогою: час — це гроші.

Сьогодні судова система держави перебуває на роздоріжжі. Можна писати багатосторінкові концепції, компілюючи чужоземний досвід. Можна скаржитися, що держава не забезпечує суди матеріально. В Донецькому апеляційному господарському суді обрали третій шлях: не чекаючи вказівки «згори», самим створювати європейські умови судочинства. Цей варіант потребує не лише коштів, а й професіоналів. Але приклад донеччан засвідчує: для того, щоб поєднати вітчизняні традиції із європейськими стандартами, зовсім не обов’язково ламати всю систему судочинства.