Молоді вчені харківського НТК «Інститут монокристалів» НАН України у своїх дослідженнях ні в чому не поступаються колегам з іменитих наукових установ розвинених країн світу, а нерідко і набагато їх випереджають. І це при тому, що кошти, які виділяють в Україні на наукові пошуки, особливо для початківців-учених, становлять лише малу дещицю того, що витрачають лідируючі світові держави на науково-технічний прогрес.

Цикл робіт, який вони представили на здобуття премії Президента України для молодих учених Національної академії наук України, для людей необізнаних майже ні про що не говорить — така заумна наукова еквілібристика. Однак насправді «Радіаційно-індуцировані процеси в нових сцинтиляційних кристалах складних фторидів і боратів» — одна з найпередовіших і, напевно, найважливіших галузей світової науки.

Загальноприйнята думка, що займатися сьогодні в нашій країні наукою, присвячувати цій справі своє життя можуть тільки люди відчужені, вважай блаженні: ні грошей, ні інших матеріальних благ, ні колишньої слави. Насправді — не все так уже й погано на нашій науковій ниві. Незважаючи на величезні провали з фінансуванням науки, на масовий відтік «мізків» у «просунутіші» в науковому сенсі країни, Україна ще залишається в клубі тих небагатьох країн світу, де створюються і виробляються найсучасніші матеріали, де зосереджена ще значна кількість учених і фахівців.

Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» Національної академії наук — один з найуспішніших колективів, що займається створенням новітніх конструкційних і функціональних матеріалів, а також розробкою технологій їх одержання не тільки у нашій країні, а й у світовому масштабі. Відрадно, що поряд з іменитими вченими досягають помітних результатів і їхні юні колеги, яким у цьому науковому колективі створюють найсприятливіші умови для пошуку і відкриттів.

Олексій Шеховцов, Роман Явецький і Світлана Нейчева, яких ви бачите на знімку, навряд чи на перший погляд можуть показатися вундеркіндами: звичайні на вигляд молоді люди, на вулиці таких тисячі. А натомість їх роботи цитують найавторитетніші в науковому середовищі світові періодичні видання. У своїй справі вони досягли результатів, яким можуть позаздрити не тільки однолітки, а й більш, здавалося б, досвідчені колеги і в Європі, і в США.

Зізнаюся, розмовляти з цими молодими людьми про їхню роботу — заняття для необізнаного в цій галузі людських знань, м’яко кажучи, не зовсім захоплююче: весь час здається, що хтось із нас з іншої планети. Але якщо цю ефірну галузь життєдіяльності все-таки приземлити, матеріалізувати в якісь зрозумілі й доступні звичайному розумінню речі, то виявиться, що йдеться зовсім не про позахмарну далечінь, а про звичайні й зрозумілі для нас речі: про створення матеріалів, що можуть стати основою нових приладів, чуттєвіших і точних; про виробництво нового обладнання, що буде на порядок вище нинішніх аналогів; про розв’язання завдань стратегічних, на перспективу в плані насичення ринку України новими конкурентоспроможними, наукомісткими, високотехнологічними матеріалами для цілої низки галузей економіки, промисловості з широкого спектра проблем.

Дослідження особливостей взаємодії так званого іонизуючого випромінювання з діелектричними матеріалами давно вже мають особливу актуальність у зв’язку з розвитком ядерної і космічної техніки, фізики високих енергій і радіаційної медицини. Для України, що переживає найруйнівнішу техногенну катастрофу людства, останній напрям, навіть через два десятиліття після аварії на ЧАЕС, просто життєво необхідний. Наша загальнонаціональна трагедія вимагає таких засобів технічного контролю, які могли б швидко й ефективно, а головне, надійно реєструвати ті процеси, що відбуваються і в саркофазі, і на всій території країни. Тому вся увага учених прикута до дослідження таких матеріалів, за допомогою яких можна було б створити найефективніші технічні засоби неруйнівного контролю. Щодо медицини — це ті самі томографи, гамма-камери, інші засоби, що дають змогу одержувати всеосяжну інформацію, не порушуючи саму оболонку досліджуваного об’єкта або організму. Йдеться і про створення принципово нових дозиметричних приладів, персональних дозиметрів, які будуть на кілька порядків чутливішими порівняно з нинішніми.

— Якщо казати про наші кристали, — зазначають мої співрозмовники, — то їх елементний склад має чимало перспектив для реєстрації нейтронних потоків, що важливо для найпередовіших галузей науки і технологій. Нейтронні потоки — це наступне покоління засобів неруйнівного контролю і медичної діагностики, де використовуватимуться не рентгенівські гамма-джерела, а саме нейтронні джерела. Наша робота присвячена якраз цій темі і є черговою сходинкою на непростому шляху людського прогресу.

І ще кілька штрихів до теми. Недавно Інститут монокристалів створив спеціалізовану кафедру при Харківському національному університеті ім В. Каразіна, відкрив нові спеціалізації на фізфаці. У результаті щорічно майже десять чоловік на конкурсній основі вступають до аспірантури, що само по собі вже новина, з огляду на затяжний провал інтересу молоді до науки. Тому на останній конференції з кристалічних матеріалів із 177 учасників 65 одержали статус молодих учених.

Харків.