От не вірте тому, хто просторікує, що «свято на донецькій вулиці» 11 травня — це був «референдум» Путіна. Насправді це було щастя «граждан Донбасса». Велике, як терикон, і розтягнуте, як посмішка Р. Ахметова.
Отже, щастя «граждан» — це прокидатися вранці під невмирущий гімн Радянського Союзу, а засинати під заколихування В. Путіна з телеящика: «Правый сектор — не пройдет!».
Щастя — це коли ковбаса по 2,20, «водка» по 3,62, а прапор ДНР — кожному в руки безплатно. І ти з ним можеш їхати, куди хочеш, але йдеш, куди тебе посилають... У країну Путін...ло!
Щастя — це коли гордість розриває груди до самого «калаша» за те, що ти разом з Рінатом тримаєш його завод чи шахту, і... позичаєш, щоб занюхати цю гордість до наступної получки...
А коли запитаєте, яке тоді щастя Путіна?..
А воно лежить там, на дні урни від 11 травня, разом із духом і тілом «граждан Донбасса».
