Афінські мудреці (Хелемер хухем)
І коли дурні перестануть задавати свої дурні питання?!
(Афіноген Афінський. Промова на викорінення дурості в Афінах.)
Розум подібний до золота: якщо має пробу 583 — майже дурість, якщо має пробу 375 — дурість зовсім.
Серед майже трьох тисяч листів та інших документів, що колись малися у відомого добродія Врен-Люка, причому не якихось там, на хутір Ваньчиному дідусеві, а власноручно писаних Александром Македонським Арістотелю, Юлієм Цезарем Клеопатрі, знайшовсь один, що вважався назавжди загубленим, — лист афінських демократів Архімедові, в якому вони просили пояснити причину одного явища, закономірного, але незрозумілого: чому ції завжди внизу, а ті завжди нагорі?
Лист демократів був, на щастя, з відповіддю Архімеда.
Так от, це наївне афінянське запитання несподівано стало основою знаменитого закону, який по праву носить ім’я великого Архімеда, а не багатьох афінян, і якому тепер зобов’язане все, що плаває, своєю здатністю плавати, а все, що літає, — здатністю літати.
А от і сам закон: «Усе, що легше від того, що витісняє воно з навколишнього середовища, обов’язково спливає або злітає нагору». До відкриття Архімедом цього закону причиною такого підйому вважалися тільки луска і пір’я.
Це текст закону Архімеда. А текст його відповіді афінським демократам, дослівно і зі збереженням давньогрецької орфографії, от: «О мудрі афіняни, а демократи — особливо! Ції тому внизу, що наполовину важчі за тих, хто нагорі. А ті тому нагорі, що наполовину легші за цих, які внизу. Подібно до того, як колода тримається на поверхні води, а дим — над водою і колодою. Крім того, до всього цього могли ви додуматись і самі, якби спромоглися перелічити букви окремо в одному й другому словах — «ції» й «ті»: адже будь-який обол дорівнює будь-якому оболу, а дві третини обола легші від трьох третин скрізь і завжди. Отож-бо й слово теж дорівнює слову, якщо обидва вони рівні за кількістю букв: адже коли одне слово коротше за друге на одну третину, то й легше воно має бути на стільки ж! Виходить, відомо, якому слову де бути». Добре, що закон, який носить ім’я Архімеда, відкрито великим Архімедом-аристократом, а не багатьма афінянами-демократами!
Бо інакше ми й досі вважали б, що все, що має луску, — плаває, а все, що має пір’я, — літає. Причому, саме тому. І навпаки: раз плаває — значить, з лускою, літає — значить, з пір’ям!
Але для нас, хто не потребує того, щоб плавати або літати, важливо інше: тепер ми знаємо, чому ції не нагорі, а ті не внизу!
