Якщо ціни ростуть, значить, продають Вітчизну
Питання «хто винен?», стоп’ятдесятирічний ювілей якого відзначатимуть з тією ж ревністю й ретельністю, що й сторічний ювілей питання «що робити?», цього року усе ще, хоч як дивно, залишається без відповіді. Хоча відповідь відома, бо знають її всі.
Але гірше інше: якщо питання «хто винен узагалі?» тільки одне, питань «хто винен зокрема?» тільки трохи менше, ніж самих винних!
І тому питання «хто винен?», як чергове, слід ставити ще ширше: хто винен у розгойдуванні маятника і, таким чином, у розширенні амплітуди розмаху Вторчормету і Вторколірмету? Причому, взагалі і зокрема.
Припустимо, з відповіддю на узагальнене «взагалі» теж усе ясно, до того ж усім і відразу. А на окреме «зокрема»? Не кажучи вже про те, хто винуватіший. Тому що до питання мають стосунок і ті, хто відгвинтив або відрізав, відпиляв або відламав, або навіть просто відірвав, а потім відніс, і ті, хто прийняв принесене відгвинчене або відрізане, відпиляне або відламане, або те ж просто відірване, і ті, хто відправив усе це відгвинчене або відрізане, відпиляне або відламане, або те ж просто відірване далі, і, звичайно ж, ті, хто все це так організував ....
І виходить, не винен у всьому цьому лише той, хто все це так улаштував, що воно саме відгвинчується або відрізається, відпилюється або відламується, або й просто так відривається!
Тому що його тут нема! Тому що він перебуває там, куди все це їде, пливе, летить і ще багато яким чином, способом і робом звідси туди добирається і там прибирається, що означає переплавляється і знову використовується. Тими, хто там не відгвинчує і не відрізає, не відпилює і не відламує, а тим більш не відриває. Щоб нам доправити сюди.