Перша особа, Друге пришестя, третій — зайвий, четверта дія, п’яте колесо, палата № 6.., сто болячок! І в усьому цьому винна, звісно, Арифметика!
Той, хто надумав перебратися з одного берега на другий по мокрій хисткій поверхні, якою і є будь-яке море, повинен бути готовий до чого завгодно.
Якісь мандрівники (щоб не сказати — волоцюги), ледь допливли до середини моря, як почалася така буря, що ніяк не могла не потопити такий корабель, на якому такі мандрівники.
Всі опинилися по шию у воді посеред розбурханого моря (бо ж трималися на плаву) і приготувалися до смерті...
І раптом — чудо! Дно піднялося, і на поверхню сплив острів. Разом з нашими потопаючими.
Оскільки всі були безбожниками, ніхто не подумав про Бога, однак знайшовся серед них один Учений, який і пояснив: буря тому й утворилася, що почалось підняття морського дна, а морське дно тому і піднялося, що під ним почалася буря всередині розплавленої земної маси...
Насправді ж це Бог вирішив усіх їх врятувати, тому що потопити ніколи не пізно.
Тільки-но всі висохли, почали ділити. Ні, не продукти чи воду, а острів! А коли почалась дільба, почався й лемент: чому мені менше?!..
Лемент був такий, що Бог ніяк не міг не почути.
Острів почав опускатися під воду, вода почала прибувати... Здійнявся новий лемент, але вже з іншого приводу.
Щойно всі знов опинилися по шию у воді, з неба пролунав голос: «Будете стояти так доти, доки не навчитеся жити без дільби!»
Тепер кожному належало землі на острові стільки, скільки було під його ногами.