За оцінкою фахівців, понад 90 відсотків усіх покрівель в Україні — азбестоцементні, покриті традиційним і звичним для нас шифером. Широкого застосування цей покрівельний матеріал набув завдяки своїй міцності й дешевизні. А щоб шифер з роками не чорнів (досі це вважалося найбільшим недоліком), останнім часом його почали фарбувати. З цією метою розроблено спеціальні стійкі фарби. Здавалося, шифер надійно зайняв свою нішу на ринку покрівельних матеріалів.
Щоправда, останнім часом на дахах «хатинок» крутих з’явилися інші багатоколірні покрівлі. Та цей удар конкурентів шифер витримує безболісно, бо аж ніяк не всім по кишені нові матеріали і, мабуть, ще не скоро ними покриватимуть, приміром, гаражі, свинарники тощо.
Другого, відчутнішого удару не лише шиферу, а й усій вітчизняній азбестоцементній галузі нещодавно зробив спробу завдати міжурядовий переговорний комітет Роттердамської конвенції, яку було прийнято в 1998 році. Вона має регулювати міжнародну торгівлю небезпечними хімічними речовинами та пестицидами. На засіданні представників більш як 100 країн 18—24 вересня цього року в Женеві було поставлено питання про занесення хризотил-азбесту, з якого виготовляється шифер, до «чорного списку». Аргументи делегації України, що цей природний мінерал, незважаючи на антиазбестову кампанію в Європі, є безпечним і необхідним, підтримали представники 12 країн, серед яких були Росія, Китай, Канада тощо.
На недавній прес-конференції в Києві член української делегації, директор Інституту медицини праці, віце-президент АМН України Юрій Кундієв пояснював:
— Не можна весь азбест звалювати до однієї купи. За мінералогічними ознаками він поділяється на дві основні групи — хризотил-азбест та амфібол-азбест. Шкідливість першого ні наукою, ні на практиці не доведена, тому він є цілком безпечним за контрольованого використання. Другий — заборонений у всьому світі.
На прес-конференції повідомлялося: після заборони застосування амфібол-азбесту, країни, які не мають родовищ хризотилу, були змушені шукати альтернативні матеріали і боротися за їх ринок збуту. У 90-х роках минулого століття конкуренція набула ознак економічної війни, яку вели європейські хімічні та металургійні концерни. І вони домоглися певної перемоги — Європейська комісія прийняла директиву про заборону використання азбесту та азбестовмісних матеріалів і виробів з 1 січня 2005 року в країнах Євросоюзу. Керуючись Роттердамською конвенцією, країни — виробники нових покрівельних матеріалів — вирішили домогтися заборони всіх видів азбесту в усьому світі, включаючи хризотил.
Водночас Міжнародна організація праці та Всесвітня організація охорони здоров’я висловилися за заборону застосування лише амфібілової групи азбестів.
Директор ТОВ «Промтек-2000» (колишній Київський шиферний завод) повідомив: у нас контролюється технологічний процес і безпека для здоров’я працюючих, рівень професійних захворювань на підприємстві нижче за середньостатистичний по країні. Не зареєстровано таких захворювань і на ВАТ «Івано-Франківськцемент», про що заявив на прес-конференції почесний голова правління цього товариства, народний депутат України Микола Круць.
Представник російської «Хризотолової асоціації» Денис Нікітін сказав, що процент захворювань на рак легень серед робітників на азбестодобувних та переробних виробництвах у Росії не перевищує середнього показника по країні. Це підтверджує і стан здоров’я 80 тисяч осіб, які мешкають у місті Азбест, що знаходиться поряд із хризотил-азбестовим кар’єром.
Нині десять великих підприємств України використовують у виробництві хризотил-азбест, який імпортується із Росії і Казахстану обсягом майже 110 тисяч тонн на рік. Виробляють щороку шиферу, азбестоцементних труб, теплоізоляційних, термостійких та інших матеріалів майже на 500 млн. гривень.
Знищення цього виробництва призведе до втрати чотирьох тисяч робочих місць, завдасть збитків і цементній галузі, яка постачає значну кількість своєї продукції азбестоцементній.
Цього разу Україні й іншим країнам вдалося відстояти своє право на використання хризотил-азбесту. Галузь вистояла. Проте проблему не знято з порядку денного. Адже наша держава ратифікувала Роттердамську конвенцію. Але країни, які наполягають на забороні хризотил-азбесту, хвилюють не так його шкідливість, що, як уже зазначалося, не доведено, як піклування про ринки збуту своєї продукції — різних замінників (базальтових волокон, хлорвінілу тощо), безпечність яких, вважає Юрій Кундієв, також не доведена.
Київ.
