Годувальниця потребує надійного захисту,вважають члени президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи

З детальною доповіддю на президії виступив голова секції охорони і раціонального використання земель товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Віктор Москаленко. Він, зокрема, наголосив: унаслідок природної побудови рельєфу місцевості, температурного режиму, вологозабезпеченості, структурної побудови літосфери водної та вітрової ерозій постійно зазнає близько 90 відсотків сільськогосподарських угідь, підвищується їх кислотність, засолення і солонцюватість, вони перезволожуються, заболочуються, защебнюються тощо.

Щороку з одного гектара схилових земель (від 0,5 градусів і вище) змивається до 15 тонн верхнього родючого грунту. А у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській та Харківській областях — 23—27 тонн. Загалом водної ерозії зазнає 10,5 млн. гектарів орної землі країни. Вітрова ерозія, особливо пилові бурі у південно-східних регіонах, Лісостеповій зоні і на Поліссі щороку виносять від 3—5 до 10—15 і більше міліметрів родючого грунту з полів. Вітровій ерозії піддається 16,5 млн. гектарів орних земель.

Віктор Михайлович навів інші тривожні цифри. Через недбайливе господарювання на землі за рік в Україні втрачається 450—600 млн. тонн родючого грунту. Водночас з ним втрачається від 12 до 20 млн. тонн гумусу, багато інших поживних речовин — азоту, фосфору, калію. Крім того, зменшення гумусованого орного шару на сантиметр рівнозначне втраті 130—140 тонн грунту на одному гектарі.

— Ерозія грунтів, — підкреслив доповідач, — це і приватна, і загальнодержавна проблема. Бо для власника чи користувача земельної ділянки вона означає зниження врожаю та погіршення його якості, збільшення виробничих витрат, зменшення конкурентоздатності в ринкових економічних відносинах між сільгоспвиробниками. На загальнодержавному рівні ерозія грунтів — це збитки матеріальної бази, обмеження можливості держави забезпечувати сучасні та майбутні покоління продовольством, підриває матеріальне благополуччя виробників сільськогосподарської продукції та економіку держави.

Члени президії товариства з гіркотою зазначали, що в Україні зруйнована ефективна система заходів захисту грунтів від водної та вітрової ерозій, яка діяла до 1992 року і сприяла зниженню інтенсивності ерозійних процесів більш як на 50 відсотків. І наголошували: приватна, комунальна і державна власність на землю та зміни, які сталися у землекористуванні, ускладнили реалізацію протиерозійної системи.

Окрім цього, роздержавлення колективних сільгосппідприємств і паювання земель майже всюди проведено без еколого-економічних обгрунтувань та поновлення застарілих планово-картографічних матеріалів та матеріалів великомасштабного грунтового обстеження.

Порушено внутрігосподарську протиерозійну організацію територій, сівозміни, грунтозахисні технології вирощування сільгоспкультур. На 80—90 відсотків почали менше вносити в грунти органічних і мінеральних добрив. Майже не поновлюється протиерозійна техніка й знаряддя. Не створюються протиерозійні гідротехнічні споруди і полезахисні смуги, не доглядаються належним чином наявні.

Члени президії наголошували на тому, що останнім часом майже не ведуться наукові дослідження з питань раціонального використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей. На низькому рівні — підготовка фахівців і масова просвітницька робота з бережливого ставлення до землі як основного національного багатства країни. За нових форм власності на землю складно, а то й неможливо здійснювати протиерозійні заходи на основі контурно-меліоративної організації території тощо.

А ось узагальнюючий висновок президії: «Таке ставлення до землі, її грунтового покриву, неминуче веде до зниження життєвого рівня народу і потребує від сучасного і майбутніх поколінь витрати величезної кількості додаткових ресурсів і енергії для відновлення вихідного рівня родючості грунтів, сталості і продуктивності агропромислового виробництва, забезпечення добробуту народу».

У засіданні президії, окрім В. Москаленка, взяли участь лауреати Державних премій України в галузі науки і техніки академік Української академії аграрних наук Олександр Тараріко, професор Українського національного аграрного університету Микола Шикула та інші відомі вчені, представники деяких сільськогосподарських відомств.

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи ухвалила: довести до відома Верховної Ради і Кабінету Міністрів України занепокоєність громадськості посиленням процесів водної та вітрової ерозій, зростанням втрат гумусу, зниженням природної родючості грунтів. І вважає за необхідне терміново провести науково-дослідницьку роботу з пошуку шляхів розробки і впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною, а не прямолінійною, організацією території за сучасних соціально-економічних умов і земельних відносин. Розробити і ухвалити закони «Про захист грунтів від водної та вітрової ерозій» та «Про правовий механізм забезпечення державою особливої охорони земель — основного національного багатства України».

Водночас президія рекомендує внести зміни й доповнення до чинного законодавства стосовно посилення відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, які опікуються охороною земель, власників, користувачів та орендарів земельних ділянок за ухилення від дотримання сівозмін, грунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

У законодавстві України має бути норма такого змісту: «Вважати злочином перед народом країни використання грунтів для одержання сьогочасного прибутку способами, які ведуть до зниження або знищення їх природної родючості, що тягне за собою кримінальну відповідальність».

Президія товариства просить Кабінет Міністрів розглянути питання захисту грунтів від ерозій та сприяти ширшому запровадженню безвідвального обробітку грунту із залишками на поверхні рослинних решток та контурно-меліоративної організації території. І зобов’язати власників, користувачів та орендарів земельних ділянок розробляти плани грунтоохоронних заходів і звітувати про їх виконання.

А обласні ради товариства президія зобов’язала повсякчас загострювати увагу громадськості до сучасних проблем з раціонального використання й охорони грунтів, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасних та майбутніх поколінь, ширше залучати до цього засоби масової інформації.

На завершення обговорення голова президії товариства Василь Шевчук наголосив:

— Порушена проблема — одна з найважливіших для України. Наші чорноземи найкращі в світі. Щоб зберегти їх, треба змінювати ставлення власників і користувачів до землі. Потрібно розробити економічні механізми зацікавленості власників землі і користувачів у збереженні грунтів та відтворенні їх родючості. Їх треба переконати, що від збереження землі вони матимуть прибуток. Вони мають також розуміти: поживні речовини, які змиваються з грунтів, є загибеллю для річок, водоймищ.

Нинішнє ставлення до нашої матінки-годувальниці землі свідчить: нам потрібно міняти систему суспільного життя, гармонізувати життєві цінності. Нам усім треба пам’ятати про святий обов’язок берегти успадковані від попередників наші безцінні родючі грунти для нащадків.

На засіданні президії 

товариства побував 

Київ.