У столиці зареєстровано 27 земляцтв. Вони можуть в подальшому стати відомими у країнах з розвиненою демократією групами тиску, які є поза політикою, проте активно лобіюють інтереси певних груп населення.
Щоб зберегти незалежність і основне своє призначення, рухатися в одному напрямі, земляцтва, як на мене, вибрали унікальну форму співробітництва: започаткували інститут координації. На три місяці призначається земляцтво-координатор, яке разом із координаційною радою, що складається з керівників земляцтв, скеровує роботу. Процес той називається «тримання булави». Як бачимо, розв’язання проблеми управління оригінальне: нібито влада, але вона обмежена часом, отже, що з неї візьмеш. А якщо хтось хоче взяти булаву чи то під вибори, чи з інших меркантильних міркувань, гадаю, таке в нього не вийде.
Окрім інституту координації, для поліпшення співпраці земляцтв запроваджено також інститут наставництва. Для земляцтв, які вперше «тримають булаву», координаційна рада визначає наставника. Земляцтву івано-франківців, скажімо, вдало допомагає голова Чернігівського земляцтва в Києві Віктор Ткаченко, який уже п’ятий рік поспіль очолює авторитетну чернігівську громаду і є членом багатьох організаційних комітетів з проведення культурних заходів на своїй батьківщині. Нашому земляцтву з наставником дуже поталанило, скажу без перебільшення.
З березня 2004 року булаву тримає Івано-Франківське земляцтво. За цей час воно презентувало область, організувало толоку в Національному музеї народного побуту та етнографії. Усі об’єднання відгукнулися на заклик допомогти музею в ремонті, облаштуванні.
Одним із вдалих заходів, які проводять спільно земляцтва і обласні адміністрації за сприяння київського голови та Київради, є поїздки в регіони. Зокрема, було проведено ознайомчо-ділову поїздку на Прикарпаття. Вітали дорогих гостей голова Івано-Франківської обласної адміністрації Михайло Вишиванюк, його заступники та начальник управління культури. Екскурсію для гостей проводив міський голова Зиновій Шкутяк. Їх ознайомили з виробничими об’єктами, надбаннями туристичної галузі, культури та етнографії гуцульського краю.
На мою думку, дуже вдалим є те, що голова Івано-Франківського земляцтва Лариса Гриджук як почесного гостя запросила Якова Погребняка, колишнього першого секретаря Івано-Франківського обкому партії, а сьогодні — почесного земляка трьох земляцтв. Цим продемонстровано толерантне ставлення до історії, до тих, хто її писав.
Щире вітання Якова Петровича свідчить про одне: цей керівник на Прикарпатті залишив вагомий слід. А для себе зробила висновок: хоч би куди закинула тебе доля і хоч би в які крісла посадовила, поводитися треба гідно людини. Щоб тобі не було соромно повернутися. Щоб тебе були раді бачити.
Київ.
