Кілька років жителі столичного кварталу «Пушкінська—бульвар Шевченка—Велика Васильківська—площа Льва Толстого» боролися проти амбіційного проекту, відповідно до якого у дворі будинків давньої забудови мав вирости грандіозний офісно-готельний комплекс з підземним паркінгом, ресторанами, казино та іншими розважальними закладами. Тож питання вирішено на користь рядових громадян столиці. Не без участі нашої газети.
Днями редакція одержала листа заступника міського голови — секретаря Київради В. Ялового. У ньому (публікується мовою оригіналу), зокрема, сказано:
«Розглянувши публікацію у Вашій газеті від 21.01.04 «Поневіряння старого кварталу» щодо можливих порушень чинного законодавства в сфері містобудування повідомляємо, що жителі будинків №№ 31-а, б, в, 33, 39 по вул. Пушкінській та №№ 2, 6 по вул. В. Васильківській Шевченківського району неодноразово зверталися до місцевих і центральних органів державної влади стосовно запланованого будівництва багатофункціонального готельно-офісного комплексу у складі реконструкції будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б з їх розширенням.
Це питання розглядалося, зокрема, і Спеціальною контрольною комісією з питань приватизації Верховної Ради України, яка підтвердила, що розробка та погодження проектно-кошторисної документації відповідає встановленому порядку, а передача будинків у власність компанії «Д. І. Б» відповідає вимогам чинного законодавства.
Проект комплексу неодноразово розглядався на засіданні містобудівної ради Головкиївархітектури і нині доопрацьовується АКБ «Жежерін» відповідно до зауважень.
Однак з метою вирішення конфліктної ситуації 03.02.04 відбулася спільна нарада між представниками комітету захисту прав мешканців та замовника на будівництво —АТВТ «Д. І. Б.» — за участю заступника голови Київської міської державної адміністрації Присяжнюка В. Ф., на якій розглянуто спірні питання.
У результаті обговорення замовнику було рекомендовано скоригувати проектно-кошторисну документацію на будівництво житлово-громадського комплексу і після коригування та попереднього ознайомлення з ним членів комітету захисту прав мешканців кварталу представити проект на розгляд містобудівної ради.
Крім цього, компанія «Д. І. Б.» запропонувала виконати за власні кошти ремонт фасадів оточуючих будинків, благоустрій та озеленення території кварталу».
На цьому можна було б поставити крапку. Товсту. Якби не одне «але». Конфлікти між жителями столиці і забудовниками-інвесторами в Києві мають перманентний характер і виникають, як то кажуть, день у день. Особливо в древній, історичній, охоронній зоні столиці.
Як і в цьому конкретному випадку, і місцева влада, і Головкиївархітектура, і, природно, самі інвестори починають будівництво (ще на організаційно-паперовій стадії) без попереднього узгодження обсягів, функціонального призначення й архітектурного вигляду проектів майбутніх споруджень з громадськістю, жителями столиці.
І хоча за формою, і в цьому В. Яловий має рацію, дії забудовників можуть і не виходити за межі «установленого порядку», часто київські новобудови стають, по суті, знущанням з жителів столиці і здорового глузду. Відбувається це, як уже не раз зазначала наша газета в публікаціях під рубрикою «Фасади і задвірки», тому, що досить часто за формального дотримання законів їх безкарно порушують саме ті органи влади і контролюючі організації, які покликані дотримуватися цих законів неухильно.
Приклад кварталу «Пушкінська—бульвар Шевченка—Велика Васильківська—площа Льва Толстого» у цьому змісті досить показовий. Адже, як свідчать документи, під час приватизації за залишкової вартості відселених будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б ішлося лише про їх реконструкцію у складі житлового суспільного комплексу. На якій стадії узгодження і з чиєї легкої руки проект перетворився на готельно-офісний комплекс — так і залишилося невідомо. А в результаті — сотні, якщо не тисячі, годин робочого часу змарновано перевіряльними і контролюючими організаціями, нашими держчиновниками, представниками депутатського корпусу тільки на те, щоб проект реконструкції кварталу повернути до первісної ідеї, яка не викликала, до слова, громадського протесту. Часу, оплаченого, між іншим, за рахунок платника податків.
А скільки за формою правильно, а по суті незаконно горищ і підвалів переобладнано в мансарди і комерційні заклади? І скільки позовів з цього приводу сьогодні розглядають у київських судах? Я вже не кажу про те, що порушення правил експлуатації і проживання в багатоквартирних будинках пересічними киянами стали нормою. І всі зусилля у боротьбі з незаконним «удосконаленням», скажімо, лоджій і балконів, які спотворюють архітектурно-історичний вигляд давнього Києва, не дають очевидних результатів.
Давно настав час визнати, що аж ніяк не все добре в київському будівельному королівстві. Наша газета не раз закликала столичну владу створити спеціальну депутатську комісію Київради для вивчення сформованої практики. Залучити до роботи в ній авторитетних мистецтвознавців, суспільні організації, незалежних експертів.
Аналіз і систематизація негативних явищ, експертиза методики і методів прийняття містобудівних рішень, причин виникнення конфліктних ситуацій між пересічними киянами і забудовниками-інвесторами, причин безкарності «архітектурного» свавілля рядових жителів цілком могли б стати предметом розгляду цільової сесії Київради. А прийняті на ній рішення, зрештою, — спрямувати столичне містобудування у цивілізоване русло.
Отож не зайве буде нагадати, що мета газетної кампанії під рубрикою «Фасади і задвірки» — наведення елементарного порядку в столичному містобудуванні шляхом підготовки і розгляду проблем, що накопичилися, на спеціальній сесії Київради — була свого часу схвалена міським головою О. Омельченком.
