Сім бід — один отвіт?

Про цю катастрофу, завдяки роману Анатолія Рибакова «Кортик», в СРСР знали всі. Вранці 20 жовтня 1916 року на Севастопольському рейді вибухнув і протягом години затонув новий лінкор «Імператриця Марія». В результаті трагедії загинули 228 осіб, а ще 232 дістали поранення або опіки. Досі причини загибелі корабля цікавлять дослідників — моряків, істориків, журналістів. Але остаточну відповідь на запитання, чому сталися пожежа і вибух у районі носових крюйт-камер лінкора, що містили 12-дюймові (305-мм) заряди, не знайдено дотепер.

Загадка посилюється тим, що в роки першої світової війни схожі катастрофи траплялися й у військово-морських силах інших держав, причому не раз. Так, 4 листопада 1914 р. в Атлантичному океані з не встановленої причини стався вибух на німецькому легкому крейсері «Карлсруе», в результаті якого всю носову частину корабля немов відрубало, і він зник під водою. Врятувалися 146 моряків, 262 разом з командиром крейсера загинули.

За 22 дні після цієї події під час навантаження боєприпасів у Ширнесі (Велика Британія) буквально злетів у повітря англійський лінкор «Булварк». Із 750 членів його екіпажу вціліли всього 12 осіб. Зруйновано чимало портових споруд.

27 травня 1915 р. знову в Ширнесі вибухнув мінний загороджувач «Принсес Ірен». 31 грудня того само року в Кромартін Ферт рвонули боєприпаси на броненосному крейсері «Наталь». Із 700 моряків врятувалося менше половини. У 1917 р. найважчою втратою британського флоту стала загибель дредноута «Венгард», що вибухнув на рейді Скапа Флоу (Оркнейські острови, Шотландія). У цій трагедії позбулися життя 950 офіцерів і матросів, врятувалися всього двоє. Причини знову-таки встановити не вдалося.

Але найбільше вражає інцидент у бухті канадського порту Галіфакс. Дивна подія (зіткнення двох кораблів за відмінної видимості і можливості маневру) призвела до загибелі цілого міста. Вранці 6 грудня 1917 року в бухту ввійшов французький пароплав «Монблан». На його палубі і в трюмах була наймогутніша вибухівка: 2300 тонн пікринової кислоти, 35 тонн бензолу, двісті тонн тринітротолуолу, десять тонн порохової бавовни. Назустріч йому рухався бельгійський пароплав «Імо». Судна зіткнулися перед поворотом протоки.

Ніс «Імо» протаранив правий борт «Монблана». З розбитих бочок бензол потік по палубі. «Бельгієць» дав задній хід. Його ніс вийшов із пробоїни, і сніп іскор, що виникли при терті, підпалив пальне. Капітан «Монблана» Ле Медек, знаючи про смертоносний вантаж, наказав команді залишити судно, сподіваючись, що воно затоне. Але надії не виправдалися — через деякий час пролунав найбільший в історії людства вибух (до Хіросіми).

Він був настільки сильним, що на кілька секунд оголилося дно затоки. Залишки транспортника потім знаходили за кілька кілометрів від місця вибуху. Частину якоря «Монблана», що важила півтонни, вибухом перекинуло через затоку, й вона упала за три кілометри від місця вибуху. Чотиридюймову гармату пізніше знайшли за сім кілометрів.

Усі будинки, розташовані на березі, було знесено ударною хвилею. Особливо сильно постраждала північна частина міста. Тут було повністю зруйновано протестантський притулок, цукровий завод, текстильну фабрику, три школи. У воду звалився залізничний міст. Телеграфні стовпи ламалися, наче сірники, всюди почалися пожежі. Загалом було повністю зруйновано 1600 будинків і півтори тисячі сильно постраждали.

Гігантська хвиля заввишки понад п’ять метрів викинула на берег величезні судна. Серед них був і «Імо», невпізнанно понівечений. Крейсер «Найоб» (водотоннажністю 11 000 тонн), що стояв у гавані, викинулто на берег, немов порожню пляшку. Із 150 пришвартованих суден загинула майже половина. Від ударної хвилі в окрузі до ста кілометрів у церквах задзвонили дзвони, а сам вибух було чути на відстані ста п’ятдесяти кілометрів. Кількість загиблих жителів п’ятдесятитисячного Галіфакса сягнула двох тисяч, стільки ж зникли без вісти, майже десять тисяч було поранено. Дивно, але екіпаж «Монблана», який висадився на берег осторонь напрямку ударної хвилі, втратив всього одну людину, яка не встигла залягти в безпечному місці.

Навіть у цій справі, що свого часу стала не менш резонансною, ніж загибель «Титаніка», встановити причини того, що сталося, не вдалося. Гарячі голови досі намагаються пояснити серію таємничих вибухів усілякими надприродними причинами. Тут і втручання прибульців, і складні наукоподібні теорії, і «підступи» всепланетного розуму.