Уперше за десять років дії закону про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю профільний парламентський комітет розглянув питання про обгрунтованість використання у цій боротьбі спецзасобів й інших негласних можливостей наших правоохоронців.
У представників найвищого законодавчого органу нарешті дійшли руки до святая-святих силових структур — негласної, «оперативної» роботи (прослуховування, стеження, перлюстрація пошти й діловодства, таємне проникнення до приватного житла, використання агентурної мережі тощо). Підстави подивитися, що у цих структурах робиться, є — навіть депутати ВР цього і попередніх скликань нарікали на стеження за ними працівників правоохоронних органів, підслуховування їхніх телефонних розмов. Нам і досі офіційно не повідомили, хто із «топтунів» слідкував за живим ще журналістом Гонгадзе, хто розводив «жучків» в офісах тодішніх лідерів партії «Вперед, Україно!» В. Мусіяки, В. Сивковича, що то за озброєні особи у цивільному чинили перешкоди депутатам-«нашоукраїнцям» у Донецьку...
На закритому (зі зрозумілих причин) засіданні комітету очікували конфіденційної (у припустимих межах) інформації перших осіб — міністра внутрішніх справ, голови СБУ, Генерального прокурора. Однак, незважаючи на зусилля і керівника комітету, і Голови ВР Володимира Литвина, доповідали їхні заступники. Цей факт обурив депутатів. Особливо вчинок нового Генпрокурора Геннадія Васильєва, який ще учора мав обов’язок відстоювати інтереси парламенту як один з його керівників.
Як головні розподільники бюджетних асигнувань парламентарії хотіли дізнатися, куди йдуть виділені на спецзаходи кошти. Копійка чимала — цього року спецпідрозділам МВС з держбюджету передбачено було надати 1,6 млн. гривень, а на друге півріччя — ще й додаткові суми. Більш як 8 млн. грн — для забезпечення заходів спецпідрозділів СБУ. Не забуваймо і про кошти різноманітних фондів сприяння діяльності правоохоронних органів. Не гоже думати, що законодавці вимагали б конкретних доказів того, на що списано пальне, яка віддача від закуплених дорогих спецприладів й апаратури... А ось нагода спільно поміркувати над принциповим: чи достатньо виділених коштів на розробку злочинних угруповань, забезпечення діяльності «убойних» підрозділів, гадаю, у керівників правоохоронних структур була. Чому нею не скористалися?
Натомість — чергова словесна перепалка силовиків і депутатів, взаємні звинувачення замість відкриття «другого фронту» у війні з корупціонерами? Упродовж прес-конференції з інтригуючою назвою «Комітет уповноважений заявити...» його голова Володимир Стретович наголошував на тенденції «можливого використання спецпідрозділів з політичною метою»,а секретар комітету Микола Карнаух (офіцер спецслужби) застерігав оперативні служби від участі в так званій недобросовісній конкуренції («дах» одним фірмам і «наїзди» на їхніх конкурентів). Та й у ті тенета, що були виставлені правоохоронцями безпосередньо у кримінальних потоках, потрапила лише «дрібненька рибка». «Зусилля спецпідрозділів спрямовані на викриття найбільш простих форм організованої злочинності (майже половина викритих груп... складалася з трьох осіб), зазначено у прес-релізі комітету. Тоді як (цитую прес-реліз): «Організовані злочинні угруповання... характеризуються високим рівнем організованості, наявністю корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами органів влади і управління». За словами Володимира Стретовича, комітету відомо про задокументовані дії одного з віце-прем’єр-міністрів, котрі можна чітко кваліфікувати як корупційні.
Керівники профільного парламентського комітету однозначно дають зрозуміти, що без політичної волі вищого керівництва держави організовану злочинність і корупцію не приборкати. Володимир Стретович заявив, що з травня він не може добитися аудієнції у глави держави Леоніда Кучми, якому хоче розповісти про криміногенну ситуацію в державі загалом і про конкретні багатомільйонні оборудки з державними коштами за участю державних структур та відомих високопосадовців (ці факти він називав) зокрема. Чого після цього вимагати від перших осіб правоохоронних органів? — дивувався Володимир Стретович, «коли деякі з них призначають на керівні посади заплямовані кадри»...
Парламентарії запевнили журналістів, що вони не «складають зброї» і готуються підійти до теми контролю, так би мовити, з тилу. Доручити Рахунковій палаті ВР перевірити використання спецпідрозділами МВС і СБУ коштів на оперативні заходи, і в травні наступного року на закритому засіданні комітету розглянути питання про використання «убойними» правоохоронцями спецтехніки, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку. Серед 130 підготовлених членами комітету на цій сесії законопроектів є і проект нової редакції закону про організаційно-правові основи боротьби з оргзлочинністю, що передбачає посилення парламентського контролю за діяльністю відповідних силових спецпідрозділів.
Комітету, за словами В. Стретовича, нічого іншого не залишається, як головна зброя — публічність, парламентська відкритість. Себто — заяви з парламентської й інших різних трибун та одкровення засобам масової інформації.
P. S. На брифінгу цього самого дня один з віце-прем’єрів, відповідаючи на запитання про звинувачення парламентського «антимафіозного» комітету на його адресу, заявив, що він не знає, в чому його звинувачують, однак висловив занепокоєння язиком того, хто звинувачує...
