Провісники, віщуни, пророки, хіроманти, астрологи... Якби кому-небудь спало на думку заснувати для них професійне свято, такий собі Всесвітній день провісника, то кращого часу для цього, мабуть, не знайти. Завтра виповнюється 500 років із дня народження найвідомішого з провісників — Мішеля Нострадамуса.
Чи багато хто знає Феофіла Едеського, Колепепера? Ці й десятки інших імен відомі тільки фахівцям і любителям астрології. Про Нострадамуса знають, або принаймні чули, всі.
Мішель Нострадамус (де Нотр-Дам) народився 14 грудня 1503 року в містечку Сен-Ремі на півдні Франції. Початкову освіту здобув удома під наглядом свого діда Жана де Сент-Ремі — відомого лікаря, математика, філософа й астролога.
У 1519 році шістнадцятирічним юнаком Мішель поїхав учитися до Авіньйона, де в університеті викладалися гуманітарні науки і філософія. У 1522—1525 роках він вивчав медицину в Монпельє разом із Франсуа Рабле, передбачивши нібито успіх роману «Гаргантюа і Пантагрюель» і безсмертну славу його творця.
Не встигнувши стати бакалавром медицини, Нострадамус вирішив зайнятися практикою. Чотири роки він успішно боровся з чумою в Нарбоні, Каркассоні, Тулузі, Бордо, селах і містечках Провансу та Лангедоку. У 1529 році він закінчує навчання й одержує лікарський диплом.
Подальше його життя сповнене злетів і падінь, досліджень і розчарувань. Він спізнав славу великого лікаря і провісника. Його, як чорнокнижника, переслідувала інквізиція. Деякі його медичні роботи передбачали санітарні і профілактичні заходи, відкриті пізніше. У своїй магістерській дисертації Нострадамус указав на можливість застосування щеплень проти віспи, що було зроблено лише через 200 років Едуардом Дженнером. Також він висловив припущення про наявність у людини двох кіл кровообігу, випередивши на 120 років відкриття Вільяма Гарвея. За твердженнями численних шанувальників, Нострадамус, крім того, передбачав використання людством електрики, радіо, телебачення, парових машин, літаків і т. п. Він вивів закони взаємодії електронних зарядів і передбачив ряд напрямків розвитку техніки, в тому числі і космонавтику.
З 1547 року Нострадамус до самої смерті жив у маленькому провансальському містечку Салоні — між Авіньйоном і Марселем. У тім же році він оженився вдруге (перша родина загинула під час епідемії чуми) на багатій вдові Анні Пуссар, що народила йому трьох синів (Цезаря, Андре, Шарля) і трьох дочок (Мадлен, Діану, Анну). У будинку вдови Нострадамус обладнав собі кабінет, куди ніхто не міг заходити. Там він зберігав цінні папіруси з єгипетських храмів, привезені євреями, вигнаними з Єгипту.
Знаменитий лікар і астролог досконало знав латину, іврит, давньогрецьку й італійську мови, вивчав давньоєгипетські та східні повір’я, умів готувати ліки, писав вірші, філософські та медичні праці. Він також багато років займався хімічними і фізичними дослідами. Паралельно росла і його слава як астролога та провісника. Щоправда, деякі сучасники стверджували, що астролог був звичайнісіньким п’яницею і створював свої «причмелені» чотиривірші в стані білої гарячки. Його однокашник Франсуа Рабле з іронією писав про нього як про «оракула божественної пляшки».
Так чи інакше, перу Нострадамуса належить ряд книг: «Універсальні ліки від чуми» (1561), «Як варити варення різних сортів з меду, цукру і вина» (1552), «Корисна брошура про багато відмінних рецептів» (1572) та ін. Йому приписують авторство астрологічних трактатів — «Провістя» і «Знамення», написаних 6-рядковими віршами.
Але популярність докторові медицини принесли книги пророцтв. «Центурії» (у кожній по 100 передбачень) написані старофранцузькою мовою зі вставками латиною. Праця складається з чотиривіршів (катренів) і двох послань — французькому королю Генріхові ІІ («Великий Апокаліпсис») і старшому синові Цезарю («Малий Апокаліпсис»). Перші чотири «Центурії» вийшли в Ліоні 1555 року, решта побачила світ у 1557—1568 роках. Пізніше сини вченого випустили доповнення до «Центурій» (або «Століть»), названі «Оракули».
Поштовхом до написання циклу нібито стало видіння, що явилося Нострадамусові 1549 року, а в передмові він підкреслив, що всі його пророцтва «виходять з вуст Духа Святого». Вся інформація подана в алегоричній формі, з використанням оригінальних символів, порівнянь, неологізмів.
12 «Центурій», що нараховують 970 катренів, — це мовби опис подорожі автора по майбутніх долях людства аж до 7-го тисячоліття (чотиривірші, що стосуються подій після 2300 року, невідомі). А в іншому книга — це подорож крізь війни, нещастя, катастрофи...
За переказом, Нострадамус знав точний час своєї смерті і вказав його в заповіті (де, до того, просив поховати себе... стоячи!). Він помер 2 липня 1566-го, маючи 63 роки. Надгробний напис гласив: «Тут спочивають кістки Мішеля Нострадамуса, одного з усіх смертних, визнаного гідним повідомити й записати своїм майже божественним пером про вплив зірок на події, що мають статися на земній кулі».
У 1781 році Папа Римський наклав анафему на пророцтва Нострадамуса і заборонив їх поширювати. Через 10 років якобінці зруйнували гробницю вченого, повісивши його кістяк і розкидавши потім кістки (що нібито він теж передбачив). Його останки врятували шанувальники, перенісши їх до церкви Святого Лаврентія в Салоні, де вони зберігаються й досі. А осквернителів незабаром стратили за наказом Робесп’єра, що забачив у «Центуріях» пророцтво про «оновлення століття» (нове літочислення, запроваджене у Франції з 1792 року) і повалення короля. Конвент навіть прийняв рішення про встановлення на могилі пророка плити з написом «Провіснику волі».
