Який стан поводження з радіоактивними відходами (РАВ)? Як і які дезактиваційні роботи проводять у зоні відчуження? Йдеться, звісно, про відому територію довкола зупиненої Чорнобильської АЕС. Відповіді на ці запитання шукали на місці учасники виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Народні депутати України Юрій Соломатін, Юрій Ширко, Станіслав Стребко, Микола Ширкун та інші не могли збагнути, чому не добудовується друга водозахисна дамба на Прип’яті? Бо якщо трапиться велика повінь, значна кількість накопичених у зоні радіонуклідів через річку Прип’ять потрапить у Дніпро. Споруджено дамбу вже на 70 відсотків. Для добудови потрібно не такі вже й великі для держави кошти — орієнтовно 4 млн. гривень.
Перебуваючи біля об’єкта «Укриття», учасники виїзного засідання прискіпливо цікавилися: з яких причин стримується вилучення радіоактивних матеріалів і початок будівництва нового укриття? Причин тих багато. Передусім не готові спеціальні сховища для «переселення» до них із зруйнованого реактора радіоактивних матеріалів. З вини будівельників затримується введення такого сховища на території самої станції. Першу чергу комплексу «Вектор», призначеного для захоронення понад 500 тисяч кубічних метрів РАВ, могли б уже здати в експлуатацію. Керівник генпідрядної організації, голова правління ВАТ «Чернігівбуд» Анатолій Красний сказав:
— Темпи будівництва стримує сезонне, неритмічне фінансування робіт. А якщо виділять нам необхідні кошти, ми гарантуємо введення першої черги комплексу в наступному році. І не наприкінці, а раніше.
Щоб це сталося, потрібно понад 50 млн. гривень. А чи будуть вони передбачені на папері та надійдуть фактично, важко сказати. Втім, народні депутати наголошували на необхідності прискорення будівництва всього комплексу, який, за додатковими розрахунками, має стати центральним пунктом захоронення РАВ усіх видів з усієї України. А їх буцімто вже накопичилося майже 3 мільйони кубічних метрів. Уточню: це відходи не тільки АЕС, а й промислових підприємств, що зберігаються у непристосованих старих сховищах тощо.
Побували учасники засідання і на відомій «Буряківці» — першому, тимчасовому, сховищі радіоактивних відходів, і переконалися: воно справді потребує реконструкції. Проект нині на державній експертизі. А коли розпочнуться тут оновлювальні роботи, ніхто не знає. І невідомо, чи виділять кошти на це. Як і на ремонт частини геть розбитої дороги до сховища, на якій розтрушуються радіонукліди під час їх перевезення.
Неподалік «Укриття», як переконували фахівці, успішно працює цех дезактивації забруднених металевих конструкцій. Добре зарекомендувала себе відпрацьована технологія із застосуванням різних розчинів. Учасників засідання запевнили, що немає потреби його розширювати. Проте голова профільного комітету Геннадій Руденко радив уважно вивчити це питання. Адже дезактивувати у зоні є що.
На підсумковій нараді члени комітету констатували: виявленими недоліками в роботі щодо поводження з РАВ є постійне зменшення реальних обсягів бюджетного фінансування, взагалі послаблення уваги до реабілітації зони відчуження. Тому Геннадій Руденко запропонував звернутися з проханням до Президента України про необхідність розгляду чорнобильских проблем на засіданні Ради національної безпеки і оборони.
Ця пропозиція пролунала і на другий день після виїзного засідання — на нараді, яку провів цей комітет уже у Верховній Раді, присвяченій питанням фінансування чорнобильських програм. На ній загострювали увагу на недопущенні передачі функцій розпорядників «чорнобильських» коштів, окрім МНС, іншим міністерствам і відомствам. Повернутися, пропонували учасники наради, до цього питання можливо буде лише після цілковитого погашення заборгованості із соціальних виплат «чорнобильцям». А вона з року в рік не зменшується і становить майже 700 млн. гривень. Тому на нараді прозвучав висновок: «Рівень заборгованості — це рівень моральності влади».
Київ—Чорнобиль—Київ.
