Гуща — один із мікрорайонів міста. Свою назву місцевість отримала від густого лісу, який ріс тут, — гущі. Його зафіксувала карта-верстовка Луцька і його околиць за 1887 рік. Ще й нині після щедрих осінніх дощів давня діброва нагадує про себе піддубцями та іншими грибами, що пробиваються на травниках поруч з асфальтовими дорогами і тротуарами, які залюбки збирають мешканці міста. Сам ліс уже давно відступив від Гущі принаймні кілометрів на десять. Там розташовані шовковий, картонно-руберойдовий, домобудівний комбінати, завод синтетичних шкір, а також великий житловий масив. За останнє століття значно зменшилося зелене вбрання Волині. Особливо постраждали її ліси в роки двох світових воєн.
Якщо наприкінці XІX століття вони займали майже 70 відсотків території краю, то у 20-х роках минулого століття — 36, а в 1945 році — лише 17 відсотків. Сокира й надалі безжально гуляла борами і дібровами області. В повоєнний період вона щорічно знищувала 4,5 тисячі гектарів лісу, значно перерубували розрахункову лісосіку.
Тодішні ліспромгоспи лісорозведенням майже не займалися, домінувала заготівля деревини. Координувало цю роботу Рівненське міжобласне управління лісового господарства. І невідомо, яка доля чекала б волинський ліс, якби в 1953 році не було створено обласне управління лісового господарства, яке очолив тоді ще зовсім молодий Дмитро Телішевський. Саме Дмитру Антоновичу і очолюваному ним колективу випала вдячна місія припинити винищення волинського лісу і відновити області славу лісового краю. Навіть нині вражають розмахи цих робіт.
У 1946 році ліси в області висадили лише на 495 гектарах, у 1954-му — вже на восьми тисячах гектарів, а в 1960-му — на 22 тисячах гектарів. Заліснювали сипучі піски, на які багата Волинь, старі вирубки, неугіддя. За півстоліття створено 176 тисяч гектарів лісових насаджень у державному лісовому фонді та 71 тисячу гектарів — на землях колгоспів. Лісистість області за цей час зросла з 17 до 32 відсотків.
Уберегти ліс від масових вирубок було непросто: тогочасна влада постійно вимагала збільшувати випуск продукції. Потрібно було шукати нових підходів ведення лісового господарства. Саме тоді волинські лісівники перші в Радянському Союзі взяли курс на комплексне ведення лісового господарства — від створення лісових культур до раціонального, практично безвідходного використання лісових ресурсів. На Волині збудували перші у країні лісохімзавод, консервні цехи, потужні лісопереробні підприємства. Використовувалося все: від стовбурів дерев до пеньків, хвої, тирси, технологічної щепи, дарів лісу. Досвід волинян вивчали усі держлісгоспи тодішнього Радянського Союзу, запозичувати його приїздили на семінар керівники лісових відомств десяти країн—членів Ради Економічної Взаємодопомоги.
Добрі традиції своїх попередників продовжує і нинішнє покоління волинських лісівників. За останні роки проведено кардинальне переоснащення галузі.
На придбання нового енерго- і ресурсозбережного обладнання підприємства об’єднання «Волиньліс» щорічно витрачають понад п’ять мільйонів гривень. Зокрема закуплено і встановлено 17 ліній з виробництва заготовок для європіддонів, склеювання пиломатеріалів, 15 стрічкопильних машин, лісопильний завод потужністю 30 тисяч пиломатеріалів на рік та багато іншого обладнання. Зараз держлісгоспи щорічно переробляють 180 тисяч кубометрів сировини, що становить більш як половину від вивезеної з лісосік. На експорт іде 55 відсотків продукції. Як і раніше, пріоритетним напрямом роботи в об’єднанні залишається лісовідновлення. Кожного року в держлісгоспах області лісові культури створюють на двох тисячах гектарів, вирощують понад 20 мільйонів саджанців.
Волинським лісівникам завжди щастило на мудрих далекоглядних керівників. За півстоліття, яке об’єднання «Волиньліс» відзначило цього року, його очолювали знавці справи — кандидат сільськогосподарських наук Дмитро Телішевський, Анатолій Голік, кандидат економічних наук Богдан Колісник.
Багато добрих слів на врочистостях з нагоди 50-річчя об’єднання «Волиньліс» пролунало на адресу ветеранів-лісівників Володимира Савича, Федора Агеєнка, Івана Окіншевича, Антона Конона, Андроника Павловського, Олексія Пилипенка, Миколи Жемчужного, Миколи Миколюка, Георгія Бондарського. Віддали належне і керівникам передових на Волині держлісгоспів: Старовижівського — Петру Сахаруку, Колківського — Олександру Рибчинському, Ківерцівського — Володимиру Тимощуку. Назвали імена кращих лісничих, майстрів лісу, лісокультурниць, працівників переробних комплексів.
Їхній приклад — добрий промінчик надії на краще життя, схожий на той, що дарує нам раннього ранку сонце, пробиваючись крізь густе листя і туман вмитого росою лісу...
Волинська область.
