Губернатор-вільнодумець
Володимир Щербань, колишній народний депутат, глава Сумської облдержадміністрації:
— Я не пішов із фракції («Нашої України». — Черг.), а мене виперли з фракції... За що? За моє вільнодумство... Я залишаюся губернатором, вважаю, що я солдат армії Президента.
Від чергового:
— А ще кажуть, що в Україні є свобода слова! Де вона?! Навіть стати грудьми на захист Президента й то не дають! Одразу в шию — і в заслання, і до Сумської губернії — в солдати армії Президента.
Не сирітка
Сергій Тігіпко, глава Нацбанку України:
— Я ніколи не казав, що я сирота казанська...
Від чергового:
— Заспокойтеся, Сергію Леонідовичу, всі й так знають, що ви не сирота, навіть знають, чий ви не сирота — пана Пінчука.
Види на врожай 2004 року
Іван Плющ, народний депутат:
— ...Замість того щоб одержати проект закону про політичну, конституційну чи ще якусь реформу, я постійно чую коментарі Президента або його звернення. Усе це мені нагадує слова з відомої пісні Анни Герман: «Дурманом сладким веяло, когда цвели сады...»
Від чергового:
— Маєте рацію, Іване Степановичу: це ще квіточки, а ягідки будуть у жовтні 2004 року. Тоді й доспіваємо всі разом і нарізно: «Черешней скороспелою любовь ЕГО была...»
Без мила...
Олександр Волков, народний депутат:
—...Що, нам потрібне оте мило? Нам потрібен сьогодні керівник, який би тримав усіх за... оте саме... щоби нікуди не могли повернутися...
Від чергового:
— Так і кортить вигукнути: шановні керівники! Дотримуйтеся правил гігієни! Мийте руки перед тим, як хапати усіх за... оте саме!..
