Сільгосппідприємства і фермери Тернопільщини цього року надали перевагу культурам, які йдуть на експорт. Окрім пшениці, це ріпак, соняшник, соя. Сої, наприклад, посіяли на третину більше, ніж торік, соняшника — майже вдвічі, на 7,5 тисячі гектарів зросли площі під ріпаком. Зрозуміти аграріїв можна: валюта — хоч якась гарантія стабільності за галопуючої інфляції.
І все-таки скорочення з 33,5 тисячі гектарів торік до 14 тисяч цього року посівів цукрових буряків свідчить, що ця культура в області, яка славилася своїми врожаями солодких коренів, перемістилася на задвірки. У департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації не вбачають у таких тенденціях трагедії. Мовляв, торік цукру виробили уп’ятеро більше від власної потреби. Тож запаси солодкого піску значні. Можливо, й так, але де гарантія, що ціни на нього залишаться хоч би на теперішньому і так високому рівні? Прогнозується, що з дев’яти цукрових заводів у кращому разі працюватимуть два-три, а значить, тисячі працівників залишаться без роботи. Скажімо, цукроварні, які належали агрохолдингу «Мрія», взагалі під загрозою. Найцінніше обладнання банки хочуть забрати за борги холдингу. Працівники Хоростківського цукрового заводу у зв’язку з цим уже влаштовували акції протесту. Сезон цукроваріння не за горами, а ясності в цьому питанні немає.
Тернопільська область.
