В умовах протистояння Анкари і Москви можемо стати потужним постачальником пшениці й кукурудзи на турецький ринок
У зв’язку із загостренням відносин Росія—Туреччина інтенсивно розглядається питання, як це позначиться на торгівлі продовольством, і (що особливо важливо для українського бізнесу) чи зможемо скористатися ситуацією, що склалася.
З історії питання
Торговельні відносини Росії й Туреччини в аграрному секторі можна охарактеризувати як дуже тісні. За інформацією компанії «УкрАгроКонсалт», в 2014 році Туреччина стала п’ятим за торговельним оборотом — 44 мільярди доларів — партнером РФ.
Туреччина є одним з найбільших світових покупців зерна поряд з Єгиптом, купуючи 4—9 млн. тонн щорічно. Частка російського зерна в цьому імпорті останніми роками переважала.
Основа торгівлі — пшениця і кукурудза. Крім того, Туреччина — найбільший покупець російського гороху і нуту, хоча обсяги експорту цих культур не такі великі.
Гріх не скористатися моментом
Росія покриває майже 65% усього турецького зернового імпорту. Причому частка пшениці із РФ сягає 80%. Російські експерти вже оцінили обсяг, який може бути недопоставлений, на рівні 1,6 млн. тонн, включаючи майже 1,2 млн. т. пшениці й 200 тисяч тонн кукурудзи.
Водночас, за інформацією «УкрАгроКонсалт», частка української пшениці на ринку Туреччини впала вдвічі за останні п’ять років. По кукурудзі схожа ситуація. За цей час Туреччина знизила імпорт нашої кукурудзи в чотири рази, віддаючи перевагу російській.
Ніж воювати, краще торгувати
Тим часом, зернотрейдери вже істотно скоротили укладання контрактів на постачання зерна із РФ до Туреччини через обмежувальні заходи. За раніше підписаними контрактами відвантаження, звичайно, тривають.
У сезоні 2014/15 Туреччина посіла перше місце серед імпортерів російських пшениці й кукурудзи.
Торговельна війна дає шанс Україні на відновлення своїх позицій. У нас уже є досвід, як підмінити Росію на турецькому ринку. В 2010 і 2012 роках, коли РФ зменшувала експорт через власний неврожай, Україна різко нарощувала обсяги відвантажень свого зерна. Логічно було б повторити такий сценарій і в цьому сезоні. Однак слід враховувати, зазначають в «УкрАгроКонсалт», що вал пшениці в Туреччині нинішнього року досяг рекордних 23 млн. тонн. Це дало змогу країні відновити втрати посушливого 2014 року.
Але на користь Україні той факт, що, незважаючи на зростання виробництва, турецький уряд не планує скорочувати імпортні закупівлі — у зв’язку з низькою якістю власного зерна. Для переробки на борошно, яке дружня нам держава експортує, необхідна пшениця тільки високої якості.
Однак треба враховувати, що й Україна в цьому сезоні зібрала менше продовольчої пшениці. Тобто збільшення її поставок до Туреччини для нашого внутрішнього ринку може означати виникнення дефіциту пропозиції, особливо високоякісного зерна.
Записала Галина КВІТКА.
