Аграрії Луганщини опинилися відрізаними від залізниці й без очікуваних прибутків
На Луганщині валовий збір зернових і зернобобових, разом з кукурудзою, становить 1 мільйон 80 тисяч тонн за середньої врожайності 26 центнерів з гектара. Ці показники значно нижчі від торішніх. Головним винуватцем не радісних результатів називають погоду. Цього року було дуже сухо. Продуктивність вологи в ґрунті регіону має тенденцію до поступового зниження. А тут ще й дощі підвели — їх не було чотири місяці. У метровому шарі волога збереглася тільки в чотирьох районах — Сватівському, Троїцькому, Старобільському і Білокуракинському.
Фахівці стверджують, що на Луганщині триває опустелення земель. А це тривожно. Обласна влада ініціює створення робочої групи на чолі з Мінагрополітики, Національною академією аграрних наук і Інститутом ґрунтознавства та агрохімії імені Соколовського (Харків) для того, щоб дати оцінку змінам клімату в області. Аграрії прагнуть одержати компетентні рекомендації, як максимально зберегти вологу, які культури не вимогливі й можуть бути рекомендовані в посушливих погодних умовах.
Луганщину не можна порівнювати, скажімо, з Полтавською чи Сумською областями, де опади зазвичай випадають вчасно й у повному обсязі. Якщо місячна норма там становить 52 мм, то на Луганщині в ліпшому разі лише 7 мм, а іноді й нуль. Притому, що ґрунтові води розташовані нижче метрового шару.
Та, однак, понад мільйон тонн зернових в області все-таки зібрали. Цього досить, щоб забезпечити продовольчу безпеку регіону. Тепер перед аграріями стоїть не менш важливе завдання — реалізувати зерно. А тут є проблеми.
Як у минулому, так і в нинішньому році зернотрейдери неохоче йдуть на співпрацю з луганськими сільгоспвиробниками. І навіть Аграрний фонд України, на превеликий жаль, досі не заготував в області жодної тонни зерна, а Державна продовольчо-зернова корпорація взяла тільки 4 тисячі тонн.
Підніжку ставить логістика. Якщо торік перевезення тонни зерна ставало у 300-400 гривень, то сьогодні витрати на це зросли удвічі. Тому заїжджі зернотрейдери серйозно торгуються, знижують реалізаційну ціну. Скажімо, якщо в Харківській області озиму пшеницю купують по 3,5-3,6 тисячі гривень за тонну, то на Луганщині — максимум по 2,95 тис. Аграрії, зрозуміло, шукають вихід із ситуації. Ті, хто має можливість, намагаються вивозити свою продукцію до Харківської області й продавати її там.
Ще одна логістична проблема полягає в тому, що найбільший в області Старобільський елеватор, ємності якого розраховані на 120 тисяч тонн зерна, через проведення АТО відрізано від залізниці.
Трейдерам доводиться вивозити хлібні культури автотранспортом, а це витратно через високу ціну на паливо й розбиті дороги. Заманити покупця вдається лише низькою ціною на зерно. Але це не вигідно аграріям.
Питання про з’єднання старобільської залізничної гілки зі сватівським і білокуракинським напрямком нині розглядають. Триває пошук потенційного інвестора для будівництва ділянки залізниці завдовжки 35 км. Відкриття цього напрямку дасть можливість використовувати Старобільський елеватор на повну потужність, доставляти мінеральні добрива тощо. Але це довгограюча перспектива, вона розтягнеться на роки. А проблема потребує розв’язання вже сьогодні.
Луганська область.
