Кліматичні зміни потребують нової тактики посівної
Традиційно о цій порі на полях мала би кипіти робота — саме час кинути в ріллю насіння озимини. Насправді ж закипає все, окрім роботи: температурний стовпчик місцями піднімається до 30 градусів, земля давно пересохла, волога активно випаровується з водойм, — а розпочати посівну в господарствах ніяк не наважуються. Ситуація стає не просто тривожною, а небезпечною. Всі чекають живильної вологи. Як усе це позначиться на новому врожаї, навіть фахівці не беруться прогнозувати.
Степ насувається на Поділля
Якщо минулі роки спекотне літо й осінь та безсніжні зими ще сприймались як не дуже вдалі сюрпризи природи, то з огляду на теперішні умови дедалі частіше доводиться чути про кліматичні зміни. Така думка пролунала і на останньому круглому столі, присвяченому стратегії проведення озимої посівної, де зібралися представники аграрної науки і практики. Останні спостереження свідчать: погодні умови Хмельниччини дедалі більше нагадують ті, які раніше спостерігалися у південних степових регіонах. Висока температура і посуха вже змусили багатьох внести певні зміни в агротехнологію багатьох культур.
Однак поки що більше доводиться говорити про підприємницьку інтуїцію та вдачу, аніж про чітко сформовані плани. Принаймні саме так було під час масових посівів озимого ріпаку. Попри погодні умови в області площі під цією олійною культурою вирішили збільшити. Торік, нагадаємо, засіяли майже 52 тисячі гектарів. До збирання виявилося значно менше — ледве 45 тисяч, бо взимку частина посівів, особливо ті, що не були вкриті снігом, вимерзла. А через низькі запаси протягом майже всього вегетаційного періоду на полях вологи отримати максимальну врожайність теж не вдалося. Однак уже на початку серпня аграрії краю заявили про свої плани посіяти цьогоріч 63 тисячі гектарів озимого ріпаку. В підсумку цифра зросла до 68 тисяч. І це навіть попри те що погодні умови не сприяли роботі.
Як розповів керівник фермерського господарства «Маісс» із Хмельницького району Олег Федорук, сіяти ріпак почали ще в липні. Причому підгадали так, що насіння потрапило в землю саме напередодні дощу, котрий раніше не балував хліборобів. У результаті отримали добрі сходи.
Іван Ізбінський, керівник ТОВ «Нові аграрні технології», теж не скаржиться на свої поля із ріпаком. Їм також вдалося впіймати момент, коли в ґрунті ще було хоч трохи вологи. А щоб її зберегти, вдалися до виправданого методу — нічних робіт на полі.
Але навіть попри такі здобутки в господарствах не поспішають святкувати перемогу над посухою. З початком осені кілька тижнів протрималася незвична для цього сезону висока температура, тож рослини вже почали «опускати вуха».
Відшукати відповідь на запитання, чому орендарі йдуть на доволі серйозні ризики, сіючи ріпак, нескладно. І попит, і ціни на нього залишалися досить високими — вартість тонни доходила до одинадцяти тисяч гривень. Пшениці до такого рівня не дотягнутися, тому фінансово ріпак залишається безпрограшною культурою. Крім того, його збирають навіть раніше ячменю, тож він уже традиційно виступає своєрідним «кредитором» і подальших жнив, і осінніх польових робіт, адже рання культура приносить господарствам перші прибутки, котрі дають змогу обходитися без банківських позичок.
Усі сподіваються, що волога повернеться на Поділля. Та якщо цього не станеться, доведеться говорити не про окремі агротехнологічні заходи, а про значно масштабніші зміни у структурі рослинництва.
Волога впала до нуля
Хоча насправді навряд чи вдасться провести радикальні зміни. Жарти про те, що змушені будемо перейти на вирощування ананасів та помаранчів, поки що залишаються лише жартами. Але те, що окремі місцини нагадують уже не тільки степ, а й пустелю, стає очевидним. Та попри це зернові загалом, і озима пшениця зокрема, продовжують займати найбільші площі. Останньої планують посіяти не менш як 231 тисячу гектарів. Це на рівні минулого року. Але щоб втримати цифри врожайності, а Хмельниччина за цими показниками тримає лідируючі позиції в країні вже кілька років поспіль, доведеться багато що змінювати.
Фахівці Інституту кормів і сільського господарства Поділля НААНУ радять дотримуватися нової технології — посіву в польові комори. Суть її у тому, щоб провести ретельну підготовку ґрунту. Посівний шар має бути розбитий ледь не у порох. У цю хоч і суху, але легку і добре аеровану субстанцію і має закладатися насіння. В умовах такої «комори» воно наче консервується, має дочекатися вологи і лише потім прорости.
Такий досвід не назвати революційним. Леонід Байталюк, керівник господарства «Козацька долина» у Дунаєвецькому районі, неодноразово ділився досвідом: перед посівом техніка проходить по полях, обробляючи ґрунт, два-три рази. Це одна із важливих складових стабільно високих врожаїв, які з року в рік отримує господарство. Але проблема в тому, що далеко не кожен захоче, а головне зможе, нести додаткові затрати на пальне.
Утім, нинішня погода не залишає вибору, а інвестори давно зрозуміли, що без вагомих капіталовкладень важко сподіватися на добрий врожай.
Разом із посухою свої додаткові корективи вносить ще й висока літня температура: важливо щоб і насіння, і зерно в колосі не «згоріли». Тому агрономи радять перейти на так звані тверді сорти пшениці. Ще донедавна вони вважалися кращими і бажанішими для переробної промисловості. Хлібопекарі області навіть намагалися завозити борошно із цих сортів із південних регіонів, щоб випікати справді якісний і смачний хліб. На Хмельниччині за вирощування «твердої» пшениці не бралися — вона була непридатна для цього клімату. Та, схоже, тепер не тільки зможе оселитися на подільських полях, а й стане для них бажаною. Але для цього потрібно подбати про відповідне насіння...
Одне слово, протистояти безводдю доведеться ще й за допомогою сили гривні. І марно сподіватися, що додаткові затрати врешті-решт не позначаться на кінцевій ціні будь-якого продукту.
Виробництво скорочується, ціни — зростають
Хоча говорити про ціни наступного року поки що рано. Наразі йдеться про те, щоб упоратися з посівом озимих зернових. Строки уже й без того зсунулись майже на півмісяця, але вивести техніку на поля наважуються лише в окремих господарствах. Традиційно ці роботи в краї проводили протягом вересня. Тепер їх розпочинають не раніш як третьої декади місяця. Тож і завершуватимуть їх уже наприкінці жовтня.
Чи вистачить сходам часу, щоб прорости, укріпитись і підготуватися до зими, не знає ніхто. Щоб не наразитися на нові небезпеки взимку, дехто таки почав сіяти. Наразі озимі жито і пшеницю положили у ґрунт на площі у дві тисячі гектарів. Це зовсім небагато. Але ніхто не наполягає на швидших темпах. В умовах, коли показник вологи в орному шарі довгий час тримається на нулі, ґрунтові води пішли глибоко в землю, дрібні водойми висохли, річки й озера зміліли, вода у криницях щезає, а протягом серпня замість норми у 93 міліметри опадів було не більш як 15, та й то лише в окремих місцях, більшість вичікуватимуть. Навіть попри те, що надто пізня посівна ставить під серйозну загрозу майбутній врожай.
Перспектива не тішить. Особливо з огляду на те, що і нинішній сезон був не надто успішним. В області спостерігається падіння сільськогосподарського виробництва. За даними статистики, за сім місяців порівняно з минулим роком у сільськогосподарських підприємствах воно скоротилося до 94 відсотків. І хоча наводиться ще одна цифра — у господарствах населення показник зріс до 108 відсотків, — проте всім зрозуміло, що справжній облік вирощеного у цьому сегменті провести вкрай важко, та й на ринок зернових це збіжжя особливо не впливатиме.
Ще більше непокоїть те, що загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції рослинництва за цей період упав майже в два з половиною разу. І навіть те, що середні ціни продажу продукції рослинництва сільгосппідприємствами зросли на понад десять відсотків, навряд чи може компенсувати ці втрати.
Щоб не гаяти часу, аграрії активно проводять оранку на зяб і випереджають торішні темпи. Але це не змінить загальної структури посівів — Хмельниччина навряд чи відмовиться від озимих зернових на користь соняшника, сої чи інших ярих. Зате у тому, що до всіх фінансових складових і труднощів посівної тепер додалися ще й аномальні кліматичні умови, вже ніхто не сумнівається.
Хмельницька область.
