Цей конфлікт уже давно просочився за межі і району, і області. Основні його фігуранти — керівник райдержадміністрації та найбільші місцеві роботодавці. Останні ще й депутати райради, отож суперечка поступово вийшла на рівень протистояння між виконавчою та представницькою гілками районної влади.
Липоводолинська райрада Сумської області 19 голосами із наявних 26 висловила недовіру тимчасово виконуючому обов’язки голови РДА, а на іншій сесії ухвалила рішення надіслати про це листа Президенту. Сам Віталій Давиденко каже, що проти нього налаштовані лише 15 депутатів райради, але це все одно — переважна більшість. Під час будь-якого конфлікту в кожної зі сторін — своя правда, тому ми спробуємо з’ясувати, яка з них «правдивіша».
Правда перша
Віталій Давиденко — із переселенців, він переїхав на Сумщину після того, як подальше перебування в Луганській області стало небезпечним для сім’ї. Вибір впав на Липоводолинський район, бо звідси родом дружина, а від тещі в селі залишилась хата. Із працевлаштуванням допоміг відомий український політик, із яким В. Давиденко познайомився на Донбасі. Якби не він, Віталій Станіславович навряд чи став би головним керівником району. Тим паче, що район непростий: з часів Революції Гідності у ньому це вже третій очільник райдержадміністрації.
— Люди тут зовсім не такі, — ділиться Віталій Давиденко. — У них зовсім не такий менталітет, як там у нас. У нас там всі були рівні, а тут лише п’ятеро багатіїв, а решта роблять усе, що вони скажуть. Але людям вони нічого не дають!
До багатіїв В. Давиденко зараховує своїх головних опонентів у райраді.
— За вашу відставку серед інших депутатів виступає відомий на Сумщині підприємець Анатолій Кобзаренко. У Липовій Долині надзвичайно складно із працевлаштуванням, а він забезпечив роботою понад 600 місцевих жителів. На вашу думку, Кобзаренко людям нічого не дає?
— Він мав би платити своїм працівникам не менш як сім—вісім тис. грн. на місяць, — впевнено відповідає Віталій Станіславович. — І взагалі, вони не хочуть жити у цій державі. Вони вважають, що держава — це зло. Он подивіться, чого вони хочуть.
Давиденко простягає мені папірець. Це — тези передвиборної програми Кобзаренка, коли він два роки тому балотувався до Верховної Ради України. Серед пропозицій кандидата — ліквідація державних адміністрацій, управлінь сільського господарства, контролюючих та дозвільних структур як «розсадників бюрократизму і корупції». Як на сьогодні, нічого особливого. Нині навіть на урядовому рівні заговорили про максимальне спрощення у веденні бізнесу, а Прем’єр-міністр вже вкотре застеріг місцевих контролерів від тиску на підприємців. А щодо ліквідації держадміністрацій, то це після децентралізації невідворотне, бо замість них місцеві ради сформують виконкоми.
— Вони пишуть про мене Президенту, але в їхніх листах немає і слова правди, — продовжує В. Давиденко. — А ми просто хочемо навести тут порядок.
— А в чому ви бачите непорядок? — запитую я у керівника райдержадміністрації.
— Коли мене призначали на цю посаду, мені так і сказали: у них там ЛНР — Липоводолинська народна республіка! Вони не платять податків. Не платять за землю, без дозвільних документів використовують господарські двори. Не платять за паї. Вони кричать, що їх треба перевести на іншу систему оподаткування, а самі тим часом одержують надприбутки. Он Іван Сало, керівник господарства «Беєве», каже, що заплатив 6 млн. грн. податків. А мав заплатити 26 млн. грн., бо у нього тисячі гектарів землі! Знаєте, яка середня врожайність ранніх зернових на Сумщині? 37,4 ц/га. А Іван Сало у своєму «Беєвому» одержав 67 ц/га.
Правда друга, третя і так далі
Сесія Липоводолинської районної ради, на якій депутати проголосували проти т. в. о. голови районної державної адміністрації, була бурхливою. Фермери у своїх виступах зазначали, що за десятиріччя господарювання на землі ще не бачили такої сваволі від місцевої влади, що через численних перевіряльників змушені наймати додаткових бухгалтерів та юристів. Перед сесією та після неї райрада в цілому та окремі депутати неодноразово зверталися до Сумської облдержадміністрації, Генеральної прокуратури та адміністрації Президента. На їхнє переконання, В. Давиденко зловживає службовим становищем та чинить незаконний тиск на бізнес.
У серпні протистояння між очільником РДА та сільгоспвиробниками загострилось не на жарт. На поле, де ТОВ «Беєве» посіяло зернові, приїхали правоохоронці й заблокували збирання врожаю. Цю ситуацію не владнали й досі. За словами адвоката сільгосппідприємства, спочатку проти І. Сала відкрили кримінальне провадження за фактом... зловживання владою!
— Віталій Давиденко переїхав до нас у грудні 2015 року, — розповідає липоводолинський правник Віктор Маківський, котрий захищає інтереси фермерів. — Став до роботи фактично у січні нинішнього року і одразу налаштував проти себе всіх. Бо почав з того, що розігнав раду підприємців при райдержадміністрації. Ним незадоволені не лише аграрії...
— Віталій Станіславович наголошує, що фермери, із якими він конфліктує, використовують землю без юридичного оформлення. Нібито насправді засівається більше, ніж проходить по паперах.
— Від мене тільки-но вийшов чоловік — напевне, ви його бачили, — коментує В. Маківський. — Це був Анатолій Сліпченко, керівник сільгосппідприємства із села Колядинець. Так от, це підприємство декларує використання 3 тис. га землі, а насправді засіває 2,5 тис. га. І так відбувається найчастіше: аби в чомусь не звинуватили, сільгоспвиробники перестраховуються, бо частина земель належить до категорії непостійних.
— У мене майже дві тисячі людських паїв, — каже засновник ТОВ «Альянс» Іван Демченко. — Йде безперервний рух: хтось переоформляє право власності на землю, хтось його втрачає. Але у будь-якому випадку, сільрада надає довідку до Держгеокадастру, скільки землі обробляється на її території. Тут все чітко, і якби керівник нашої райдержадміністрації мав бажання у цьому розібратись, він давно це зробив би. Але вони обрали найпростішу тактику — вдалися до «наїздів». У мене фіскальна служба просиділа три місяці, перевіряли три останні роки. Нічого не знайшли, бо все заплачено: і по землі, і по податках.
— Відомо все не до гектара, а до сотки! — додає власник ТОВ «Мрія» Іван Чайка. — Однак 100 відсотків договорів неможливі у принципі, бо власники землі чи претенденти на неї не встигають оформляти документи. Окрім іншого, це ще й коштує грошей. У таких випадках орендна плата за землю накопичується, а коли документи готові — виплачується все одразу. Ми чекаємо на податківців. Всі інші — від пожежників до міліції — «Мрію» вже перевіряли.
Погляд збоку
У «Мрії» працює не менш як 80 чоловік, у «Альянсі» — 160, майже стільки ж у «Беєвому». Середня зарплата скрізь «зашкалює» далеко за 4 тис. грн. Звичайно, Віталій Давиденко правий, коли каже, що треба було б платити людям більше. Але якби скрізь у районі працівники мали хоча б стільки, для райдержадміністрації це було б неабияким успіхом.
Не можна не підтримати керівника району і в іншому: краще було б, якби від очолюваного Іваном Салом «Беєвого» торік надійшло не 6 млн. грн., а 26 млн. грн. податків. Як з’ясувалось, агрофірма перерахувала загалом не 6, а 6,7 млн. грн. Але багато це чи мало, знають лише у Державній фіскальній службі. Згідно із даними головного управління цього відомства на Сумщині, податкове навантаження на гектар ріллі минулого року становило в області у середньому 311 грн. Це у 4 — 5 разів менше, ніж у сільгосппідприємствах «Беєве», «Альянс» та «Мрія», котрі очільник району звинувачує у недоплатах до бюджету. Нинішнього року податкове навантаження на гектар зросло в області удвічі, і ця тенденція оминути Липоводолинський район аж ніяк не могла.
У липні Липоводолинська райдержадміністрація надіслала листа до обласної державної адміністрації. Керівництво ОДА поінформували про можливі зловживання при використанні земель та сплаті податків, вчинені окремими сільгоспвиробниками.
Облдержадміністрація створила авторитетну комісію для перевірки сигналу, до складу якої увійшли три заступники голови ОДА. Комісія залучила до роботи компетентних фахівців та здійснила моніторинг. З’ясували ситуацію на території десяти сільрад. Звичайно ж, без виявлених недоліків не обійшлось. В аналітичній довідці вказуються десять підприємств та підприємців, котрі їх допустили («Мрії», до речі, у цьому переліку немає). Але керівництво району «взялося» не за всіх, а лише за тих, хто на сесії райради проголосував за недовіру керівникові РДА.
Питаннями використання землі останнім часом інтенсивно опікується прокуратура області. У вересні там відбувся брифінг, де правоохоронці розповіли про зловживання в землекористуванні та про «замішаних» у цьому осіб. Віталій Давиденко мав би радіти: прозвучали Роменський, Охтирський, Краснопільський, Шосткинський, Недригайлівський, Конотопський, Путивльський, Сумський райони та місто Суми, а Липоводолинський район навіть не згадали. Мабуть, це означає, що порівняно з іншими районами там ситуація з використанням землі більш-менш благополучна. Тим часом, до складу вищезгаданої комісії облдержадміністрації, котра «моніторила» Липову Долину, входив і прокурор Сумської області Віталій Матвієнко.
Господар для краю
Перебуваючи у відрядженні в Липовій Долині, вирішив заїхати ще й у Беєве. Відверто кажучи, не лише тому, що там господарює Іван Сало, до якого у очільника райдержадміністрації найбільше претензій. Тут зупиняється маршрутка на Суми, і до неї ще залишався час.
— Ось він у Беєвому школу зробив, дерев та квітів там насадив, -ділився зі мною Віталій Давиденко, коли розповідав про необхідність наведення порядку у цьому селі. — А ви зайдіть до лікарні — він там і пальцем не поворухнув!
— А чому він має ворушити пальцем? — поцікавився я. — Мабуть, це повинна робити сільрада?
— Так він там і сільрадою керує! — запевнив очільник РДА. — Він всім каже: «Я тут господар». Коли господар, бери і роби!
До сільської лікарні я не дійшов, але рештою був вражений. Щось подібне довелось колись бачити у Ковалівці на Київщині, у господарстві Героя України Тетяни Засухи. У Беєвому так само облагороджений центр села. На впорядкованій водоймі не вистачає хіба що лебедів, як у Ковалівці. На пагорбі виблискує золотом церквичка, також збудована на кошти сільгосппідприємства. В’юниться дорога з ідеальним асфальтовим покриттям. До школи веде довжелезний тротуар, вимощений різнокольоровою плиткою. Такого і в місті не побачиш! Як згодом дізнався, цього року в інфраструктуру рідного села Іван Сало вклав 4,5 млн. грн., тоді як сам продовжує жити у звичайній хаті.
— Нехай би вони ті гроші краще платили до бюджету, — вважає Віталій Давиденко. — А сільському голові краще знати, куди їх використати — на школу, тротуари чи ще на щось.
А ось тут, шановний Віталію Станіславовичу, дозвольте з вами не погодитись. Власник сільгосппідприємства «Альянс» Іван Демченко витратив на допомогу учасникам АТО 1,5 млн. грн., бо у бюджеті цих грошей у потрібну мить не знайшлося. Керівник агрофірми «Беєве» Іван Сало не може суттєво наповнити бюджет свого села, бо весь податок з доходів фізичних осіб, котрим він платить зарплату, осідає в інших «заначках». У Липоводолинському районі досі не створено жодної об’єднаної територіальної громади. Ось якби це сталось на території того ж Беєвого, левова частка податку з доходів фізичних осіб залишалася б у місцевому бюджеті, і ви про це прекрасно знаєте. Як і про те, що це клопіт райдержадміністрації, а не Івана Сала.
Сумська область.
Іван Сало.
Квітуча казка біля школи.
Фото автора.
