Суддя Сергій САС:
— Згідно зі статтею 1312, якою пропонується доповнити Конституцію України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Конституційний Суд України вважає, що зазначене положення не передбачає обмеження прав і свобод людини і громадянина. Однак із таким висновком не можна погодитися з огляду на те, що Конституційний Суд у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо; вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Практичний аспект реалізації права на правову допомогу у варіанті, запропонованому законопроектом, полягає в недоступності послуг адвоката для широких верств населення. Запровадження монополії на представництво інтересів особи в суді виключно адвокатами спрямовано на обмеження конституційного права особи на вільний вибір захисника своїх прав.
Суддя Сергій ВДОВІЧЕНКО:
— Юридичні особи не можуть бути позбавлені права на безпосереднє представництво своїх законних інтересів чи то в суді, чи то в іншому органі державної влади, зокрема, керівниками суб’єктів господарювання або штатними юрисконсультами, юристами — працівниками власних структурних підрозділів тощо. Такі винятки щодо представництва іншими, крім адвокатів, особами мають бути врегульовані на законодавчому рівні, що обумовлено особливостями категорії справи, правовідносин чи статусом особи, права, свободи чи законні інтереси якої підлягають захисту.
Суддя Ігор СЛІДЕНКО.:
— Очевидними є два факти. Перший те, що наділення виключно адвоката правом представництва іншої особи в суді, а також захисту від кримінального обвинувачення є звуженням права, передбаченого ч. 1 ст. 59 Конституції України: «Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав», оскільки в першому випадку право обмежене, а в другому — ні. І по-друге, в разі прийняття цієї норми Конституція міститиме дві норми, які регулюють одні й ті само суспільні відносини, протилежним чином. Це в свою чергу призведе до контрадикції норм та їх конкуренції, зробить Конституцію внутрішньо суперечливим актом.
Отже, обмежуючи осіб у праві вибору захисника, зазначене положення прямо суперечить ч. 1 ст. 59 Конституції України, а отже, ст. 22 та ст. 157 Конституції України, які не допускають звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод.
