Сьогодні навряд чи хтось може з точністю визначити кількість українських трудових мігрантів. На жаль, у нашій країні відсутня система їх реального обліку. Відомо лише, що найчастіше українці їдуть на заробітки до Росії та Польщі. За деяким даними, їхня кількість у цих країнах становить десь до 40% усіх трудових мігрантів з України. До того ж кожен п’ятий перебуває там без будь-яких правових підстав.
Мігрант, який знайшов роботу в Росії, не тільки зайнятий важкою фізичною працею і найчастіше трудиться нелегально (таких, кажуть, понад 20%). Головне — він наражається на великий ризик потрапити до рук ФСБ і бути завербованим, тобто діяти проти своєї країни. За допомогою СБУ в Луганській області ми зібрали одкровення кількох наших земляків-заробітчан.
Микола:
— У квітні 2014 року виїхав до Росії на заробітки. Півтора року там працював, оформляючи дозвільні документи (до середини серпня 2015-го). Потім виїхав до України й через рік знову вирішив їхати до РФ на роботу вже зі своєю дівчиною. Наприкінці серпня мене й ще одного українця затримує патрульна поліція і відвозить в опорний пункт. Довго перевіряли документи, зняли відбитки пальців. Після цього в системі з’явилася інформація, що в мене, нібито, є попередження за порушення міграційного законодавства в проходженні митного контролю на пункті «Хотіївка» за 2015 рік. Хоча в цей період я не виїжджав із РФ і митний контроль не проходив. У нас перевірили документи і відпустили. Після трьох місяців перебування у РФ, виїжджаючи на митниці в Хотіївці, у мій закордонний паспорт «вдарили» червону печатку й сказали, що в мене заборона на в’їзд до Росії строком три роки. Ще в опорному пункті випитували: чи воював я, чи служив. Я відповів, що воювати не піду і в людей не стрілятиму.
Ігор:
— У 2014 році я із друзями виїхав до РФ на заробітки на будівництво станції метро «Пятницьке шосе». Нам обіцяли оформити дозвіл на роботу офіційно. Але за три місяці не дали ні грошей, ні дозволу. Щоб зібрати грошей і повернутися додому, влаштувався на іншу роботу. І автоматично став порушником міграційного законодавства Росії. Мене затримали поліцейські. Суд Твері визнав винним і призначив видворення протягом 10 днів. Помістили в ізолятор тимчасового утримання для іноземних громадян. Але замість 10 днів я там провів рік і вісім місяців. Причому мене постійно схиляли до негласного співробітництва проти України. У РФ нас вважають другим сортом і дешевою робочою силою.
Роман:
— Восени 2014 року виїхав до Росії на роботу. За фахом я монтажник-наладчик зовнішніх трубопроводів, працював в одному ЗАТ з офісом у Москві. У липні 2015 року мене і ще кількох осіб затримала федеральна міграційна служба Москви разом із поліцією з приводу перевірки документів. Нас доправили до найближчого відділення поліції, де перевірили документи, а після без пояснень відвели в інший кабінет. Там двоє в цивільному одязі стали цікавитися ситуацією на Донбасі: що відбувається, як місцеві ставляться до цих подій тощо. Запитували про родину і запропонували, коли повернемося додому, поцікавитися розташуванням українських військових частин. Натомість ми отримували право спокійно проїжджати через кордон і не мати проблем у РФ. До українців у Москві ставляться доволі негативно, залежно від тієї області, де люди проживали. Я відмовився від зробленої мені пропозиції, пославшись на те, що нічого не знаю. Жодні документи я не підписував. Мене відпустили.
Варто відзначити, що воєнний конфлікт на сході країни позначився на лояльності українців до агресивного сусіда. Кількість наших співгромадян, котрі виїхали до РФ на заробітки, скорочується. Скажімо, якщо в 2013 році понад 6 млн. українців відвідали РФ, то в 2015-му їх уже було трохи більш як 4 млн.
Павло ВОРОНЦОВ.
Луганська область.
