8 травня — День пам’яті та примирення в Україні
9 травня — День Перемоги
Для тих, хто із зброєю в руках визволяв Європу від фашистської чуми — а їх стає дедалі менше — 9 Травня навіки залишиться Днем Перемоги... Нащадок кремлівського «натхненника звитяг», тішачи свої великоімперські амбіції, договорився вже до того, що ми, мовляв, усе одно самі подужали б ворога, ми — країна переможців. Не будемо сперечатися — не час! Згадаймо, що із майже 42 мільйонів осіб, котрі мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилися тільки 27,4 мільйона.
Пам’ятаймо, що на руїни перетворилися майже 1000 українських міст і містечок, десятки тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ, понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС. І все це не лише «заслуги» нацистів, а й армії-визволительниці. Це ж вона, відступаючи, продемонструвала найяскравіші приклади втілення злочинної тактики «випаленої землі», знищивши центр Києва та підірвавши Дніпрогес. А ще: сотні тисяч життів та покалічених «визволителями» доль людей у повоєнне лихоліття, коли протягом 1944—1953 років у Західній Україні було репресовано півмільйона осіб та виселено за межі України 203 тисячі співвітчизників...
Перелік втрат можна продовжувати. Для Гітлера авантюра скінчилася катастрофою. Те саме очікує і теперішнього кремлівського зайду, а українці налаштовані обстоювати незалежність!
Вшануймо світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя в боротьбі з коричневою чумою, але не розслабляймося: рано святкувати під фальшиві сурми ворогів, під прапорами гнобителів і катів української нації.
Помолімося щиро за упокій душ справжніх героїв та за світле прийдешнє України!
Фото з газети «Правда» за 20 травня 1945 року.
Автор Я. Рюмкін. Знімок зроблено 2 травня 1945 року. Берлін. Знамено Перемоги.
