Мабуть, небагато знайдеться людей, яким доводилося вітати ювілярів зі … 110-м днем народження. Саме стільки років виповнюється 6 червня Лукерії Василівні Пилип’юк із селища Млинів Рівненської області.
З’явилася на світ Лукерія Василівна у селі Вербень нині Демидівського району. У восьмирічному віці залишилася без мами, а ще за п’ять років – без тата, тобто в тринадцятирічному віці залишилася круглою сиротою. Виховувалася в сім’ї дядька – татового брата. Згодом вийшла заміж у Товпижин за Лаврентія Кузьмовича Пилип’юка, у парі з ним привели у світ двох синів і двох дочок. На жаль, нині вже немає на білому світі чоловіка Лаврентія – 31 рік тому душа інваліда війни журавликом відлетіла у піднебесся. Відплила за позаземні обрії і душа старшого сина Василя.
До речі, саме Лаврентій Кузьмович колись напророчив дружині довгі літа. Його теорія ґрунтувалася на тому, що Лукерія, так би мовити, має прожити вік, який скупа доля вкоротила її мамі і тату. Хтозна: може, на небі свої розклади і розрахунки.
До 93-х років Лукерія Василівна самостійно газдувала в Товпижині і лише після багатолітніх наполегливих прохань-переконань доньки Антоніни, як кажуть, зі скрипом погодилася переїхати до неї. До торішнього жовтня не мала проблем із ходьбою.
– Довгожителів у родині не було, – розповідає донька ювілярки Антоніна Лаврентіївна. – Важка праця її загартувала. А ще додавала сил непохитна віра в Бога.
А ось внук Микола Савчак пригадав такий рецепт довгожительства:
– Бабуся завжди наполягала, щоб їв квашену капусту!
Віталій ТАРАСЮК.
Млинів Рівненської області.
