93-річна пенсіонерка з села Довговоля Володимирецького району не шкодує для атовців своєї скромної пенсії (на знімку).
— Це наш «живчик». Вона у свої 93 роки і на городі порається, і курей тримає, і по ягоди та гриби до лісу ходить, — так тепло відгукується про односельчанку Наталію Степанівну Гошту довговольський сільський голова Анатолій Федорчук. — А ще земляки поважають її за порядність, доброту та щедрість.
Доля не завжди була поблажливою до цієї жінки. У шістнадцять років Наталія пізнала, що таке війна і фашистська неволя. Її примусово забрали на роботу до Німеччини, де вона дізналася, що таке наруга і голод... Тому жінка хоче дожити віку у мирі і дуже переживає, що на сході України стріляють, ллється кров. Тож з перших днів початку АТО Наталія Степанівна знайшла контакти з українськими волонтерами, які допомагають бійцям. І з кожної своєї більш ніж скромної пенсії виділяє частину коштів на благодійні внески для бійців АТО. Бо вважає, що ці кошти більше потрібні солдатам, ніж їй. Каже, як не важко нам жити, а бійцям на передовій ще важче...
До речі, в оселі Н. Гошти є український прапор, розписаний побажаннями бійців. Його привезли з передової і подарували пенсіонерці волонтери.
Фото Олени СТЕЛЬМАЩУК.
