Багатовікову традицію серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району Рівненщини хочуть включити до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Заслужений майстер народної творчості України Ніна Михайлівна Рабчевська із села Крупове демонструє процес серпанкового ткацтва під час виставки.
Фото надано прес-службою РОДА.
Документи, що спільно підготували громада села, обласний Центр народної творчості та Рівненська ОДА, вже пройшли погодження в Українському центрі культурних досліджень та очікують затвердження в Міністерстві культури. Тим часом в області розробляють дорожню карту, яка популяризуватиме унікальну традицію.
Упродовж багатьох століть технологію виготовлення серпанкових текстильних виробів майстри села Крупове передають із покоління в покоління. Вироби мешканців Крупового, заслужених майстрів народної творчості України Уляни Петрівни Кот, Ніни Мусіївни Дем’янець, Ніни Михайлівни Рабчевської, народного майстра декоративно-прикладного мистецтва Ольги Миколаївни Придюк — це справжні шедеври серпанкового ткацтва.
Особливість серпанкового ткацтва — це створення надтонкого полотна, а також усталені художньо-моделюючі характеристики (форми виробів, способи крою, самобутні компоненти комплексів вбрання) та архаїчна геометрична орнаментика і біло-червона кольорова гама.
Вироби із «серпанку» мешканці рівненського Полісся використовували протягом усього життя. На нього приймали новонароджену дитину, серпанковою наміткою покривали голови молодих під час весільного обряду. З «серпанку» шили святкові костюми, ходили до церкви, а також покривали тіло людини, що відходила у вічність.
Тож нині на Рівненщині прагнуть не лише зберегти це надбання, а й популяризувати — зробити туристичною візитівкою області, а також номінувати серпанкове ткацтво до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО з метою захисту і збереження традиції цього унікального виду творчості поліщуків.
Рівне.
