На знімку: Лариса Скрипникова, Юрій Дмітрієв та Сергій Колтирін (зліва направо) на ювілейному засіданні "Сандармох. Пам'ять. 75 років Великого терору".
Учора в Карелії (РФ), у тюремній в'язниці, на 67-му році життя помер колишній директор Медвеж'єгорського районного музею, що його очолював з 1991 року, багатолітній доглядач меморіального комплексу "Сандармох" Сергій Колтирін.
Для України лісове урочище Сандармох, поблизу Медвеж'єгорська, столиці Біломорканалу, – це важлива частина історії. Саме тут, подалі від людських очей, восени 1937 року енкаведистами був розстріляний Соловецький етап – 1111 в'язнів СТОНу. Серед страчених – 298 українців, яких називають цвітом нації: професори та академіки, письменники, режисери, політичні діячі. Місце розстрілу після багаторічних пошуків у 1997-му виявили члени "Меморіалу", серед яких історик Юрій Дмітрієв. Відтоді хранителем Сандармоху був Сергій Колтирін.
Двадцять шість років тому українці організували перші прощі на Соловки і в Сандармох. Щоразу на початку серпня, коли відзначається Міжнародний день пам'яті жертв сталінських репресій, делегації з Києва зустрічали Дмітрієв і Колтирін. Сергій Іванович проводив екскурсії музеєм, де зберігалася правда про будівництво Біломорканалу, на якому загинули майже 100 тисяч в'язнів ГУЛАГу, про продаж енкаведистами людей на інші підприємства, нелюдські умови їх голодного існування. Він поділяв біль українців, що втратили під час Великого терору тисячі і тисячі співвітчизників. Любив Україну, українську мову і під час зустрічей кожного разу просив заспівати "Реве та стогне Дніпр широкий". Мріяв побувати на землі, де народився автор його улюбленої пісні – Тарас Шевченко. У 2012 році така нагода випала – голова Карельського товариства української культури "Калина" Лариса Скрипникова, історик Юрій Дмітрієв та Сергій Колтирін приїхали на ювілейну академію "Сандармох. Пам'ять. 75 років Великого терору", що відбулася у Львові.
З трибуни зібрання Сергій Колтирін виступив із доповіддю "Збереження пам'яті жертв політичних репресій в 30-ті роки XX століття на території Медвеж'єгорського району Республіки Карелія". Розповідав про створення меморіального комплексу, який постав до 60-річчя соловецького розстрілу, у жовтні 1997 року, із встановленням в урочищі пам'ятного знака жертвам терору. Про те, що дослідники виявили і документально підтвердили 236 масових захоронень, братських могил, які з'явилися в період з 1930-х по 1941 рік. Тут, за знайденими архівними даними, страчували корінних мешканців Карелії – карелів, вепсів і фінів, "трудармєйцев" Біломорканалу. У 37-му капітан Матвєєв за чотири дні власноручно розстріляв майже весь "Великий Соловецький етап". Імена етапованих із Соловецького острова вдалося знайти у відкритих на короткий проміжок часу архівах НКВС-КДБ.
Тоді, у Львові, Сергій Колтирін з трибуни подякував українцям за збереження пам'яті співвітчизників і сказав, що участь українських делегацій у заходах із вшанування жертв політичних репресій, які проходять 5 серпня, стала традицією. "Ми щорічно чекаємо ваших посланців. Багато які з них стали моїми друзями і добрими знайомими", – казав Сергій Колтирін.
Ті, хто побував на Соловках і в Сандармосі, були вдячні директору музею за його невтомну працю із збереження пам'яті. І за те, що останніми роками, коли розпочалася путінська ревізія історії Сандармоху, він залишався принциповою людиною і не побоявся "піти проти течії" . У серпні 2018 року міська адміністрація Медвеж'єгорська призначила Колтиріна доглядачем за новими розкопками, які на меморіальному кладовищі розпочало Російське військово-історичне товариство. Експедиція поставила за мету підтвердити нову теорію двох карельських істориків, які стверджували, що в Сандармосі є також жертви масових розстрілів полонених червоноармійців фінами під час Зимової війни 1939--1940 років. Сергій Колтирін в інтерв'ю журналістам заявив, що ніяких могил радянських полонених у Сандармосі ніколи не було, та розповів історикам і членам "Меморіалу", що розкопки проводяться нефахово і з порушеннями.
Авторитетна думка директора музею не залишилася непоміченою науковою спільнотою і суспільством. Теорію розкритикували російські та фінські науковці, з вимогою припинити розкопки виступив "Меморіал": "Ми проти проведення тут нових розкопок, для яких немає документально підтвердженого і науково доведеного підґрунтя. Ми проти воскресіння міфічних версій про радянських військовополонених,нібито розстріляних фінами в Сандармосі". У "Меморіалі" наголошували, що комплекс "Сандармох" є пам'яткою культури регіонального значення, і будь-які роботи на його території повинні здійснюватися лише після проведення державної експертизи проектної документації на неї і позитивного висновку за її результатами. Про таку експертизу чи проектну документацію робіт чути не було.
Експедиція РВІТ, до складу якої входили військовики, а не археологи так і не знайшла доказів розстрілу полонених.
На той час від наукових дискусій влада вже відсторонила Юрія Дмітрієва, якого у 2016 році заарештували спочатку за виготовлення дитячої порнографії, через два роки виправдали, а потім знову заарештували за зберігання зброї. Не уникнув арешту і Сергій Колтирін – його затримали за звинуваченням у педофілії. Ті, хто добре знав жертву, були переконані, що це помста силовиків за його тверду позицію щодо Сандармоху, що справа сфабрикована, як і справа Юрія Дмітрієва. До арешту директор музею розповідав найближчим, що йому погрожували, казали "закрой рот, сиди тихо, как мышь", і боявся повторити долю Дмітрієва. В одному із своїх інтерв'ю він наголошував: "Моральне вбивство людини це навіть більше, ніж фізичне вбивство... бо людина з такою психікою іде далі...".
Кілька останніх років Колтирін залишався єдиною людиною, що представляла державні структури, адже під час проведення Днів пам'яті республіканські та районні чиновники у Сандармосі перестали з'являтися. З 2014-го, після анексії Криму РФ і початку війни на Донбасі, українські делегації також не приїздять до Карелії.
Сергія Колтиріна у травні 2019-го засудили до дев'яти років ув'язнення в колонії. На нього тиснули навіть за ґратами, примусили відмовитися від адвоката і від громадської підтримки. У листах він просив колег і друзів не влаштовувати акції на його захист. Тоді ж у листі на волю написав: "Для мене всі шляхи пройдено, мости політики спалено. Я хочу просто жити і нічого не знати. Не ображайтеся, але це гірка правда. Це Карелія!".
4 березня нинішнього року Колтиріна звільнили за станом здоров'я – в арештованого підозрювали гепатит, його прооперували в онкоцентрі. Та попри рішення суду Сергій Колтирін залишався в камері – його звільнення опротестувала прокуратура. В одному зі своїх останніх листів засуджений написав: "Я борюся зі своїм недугом, не падаю духом і дуже хочу жити!!!".
Фото з відкритих джерел.
