Їм доведеться цього разу подолати в одну сторону 530 кілометрів замість 200, як це було минулими роками, оскільки через карантин до сусідньої країни можна дістатися лише через Ковель.
А покликала в дорогу керівників громад потреба уладнати заготівлю дикоросів місцевим населенням на території Білорусі.
Ось що розповів голова Старосільської ОТГ Михайло Кузьмич (на знімку):
— Ще за часів колишнього Союзу мої земляки та мешканці згаданих вами сіл сільрад звикли збирати дикороси — чорниці, журавлину, гриби на угіддях білоруського заказника «Ольманські болота». Там місця дуже багаті дарами лісу. До заказника білорусам далекувато — найближче поселення за сорок кілометрів, то вони й сюди не їздять. А ось нашим мешканцям — рукою подати. Скажімо, від крайньої хати у селі Дроздинь, що входить до складу нашої ОТГ, до пункту пропуску через кордон — лише кілометр. То зазвичай дроздинці найчастіше на заготівлі прямують саме туди.
До речі, білоруси суворо контролюють час перебування у заказнику (від 7 до 20 години), до якого дозволяють добиратися або пішки, або велосипедом. Не буду втомлювати тим, які документи повинні бути при перетині пішки кордону. Все це українська та білоруська сторони виробили за роки співпраці. Але для перетину кордону, крім традиційних документів, потрібні ще й пропуски, домовлятися за які ми й їдемо у Пінськ. Адже, якщо все буде добре, з 1 липня планують відкрити тимчасові пункти пропуску для переходу через кордон для збору дикоросів для жителів прикордонних населених пунктів Рокитнівського району Рівненщини.
— Мабуть, і білоруси мають зиск від того, що українські громадяни користуються їхніми угіддями? — цікавлюсь у Михайла Кузьмича.
— Звичайно. Торік я підрахував, що кожен наш мешканець на різні дозвільні документи і, як вони кажуть, «госпошліни» витратив по 140 доларів. До того ж білоруси наполягають, щоб всі оплати здійснювались тільки у білоруських банках, тобто вони дуже дбають про наповнення бюджету своєї країни. І це похвально, досвід, гідний наслідування, — продовжує голова Старосільської ОТГ Михайло Кузьмич.
Наші земляки заготовляють дикороси у великій кількості, бо з цього виживають поліські сім’ї. А тільки у селах Старосільської ОТГ 90 відсотків сімей — багатодітні. Хоча сільський голова старається створити якусь кількість робочих місць у селах, все ж роботи бракує. Ситуацію могла б врятувати більша активність уряду з реалізації закону про легальний видобуток бурштину. Але щось його не дуже поспішають втілювати у життя — мабуть, на догоду нелегальним старателям.
Наші поліщуки здавали дикороси заготівельникам, тож мали копійку, щоб як слід екіпірувати дітей у школу, мати про запас якусь копійку та й собі наварити варення, насушити ягід, грибів.
До речі, делеговані представники від громади оплачують усі необхідні платежі у білоруських банках, адже кожен так далеко у сусідню країну не наїздиться.
