Реформа адміністративно-територіального устрою набирає обертів. Кабінетом Міністрів України затверджені межі нових територіальних громад та підготовлено проект постанови Верховної Ради України «Про ліквідацію та утворення районів».

Наш кореспондент зустрівся з першим віце-президентом — виконавчим директором Асоціації органів місцевого самоврядування Харківської області, заслуженим юристом України, кандидатом юридичних наук, доцентом Миколою Тітовим (на знімку), який поділився своїми враженнями щодо перебігу реформи.

— Миколо Іллічу, ви нещодавно оприлюднили пост про утворення у Харківській області чотирьох нових районів. Що саме вас стурбувало?

— Наша асоціація ще 17 жовтня 2018 року спрямувала до керівництва облдержадміністрації та облради звернення про утворення робочої групи з підготовки пропозицій щодо об’єднання (укрупнення) районів Харківської області.

Під час підготовки пропозицій щодо проекту карти-схеми нових районів робоча група, до складу якої я мав честь входити, здійснила аналіз стану соціально-економічної активності наявних 27 районів та 7 міст обласного значення. При цьому були використані наукові методи досліджень, а саме: логічний (аналіз просторового, географічного розміщення наявних районів, шляхів сполучення між населеними пунктами тощо), діалектичний (врахування взаємозв’язку, взаємообумовленості та історичного розвитку територій), статистичний (збір цифрових показників із доступних джерел та аналіз отриманих даних).

Нашим основним завданням при формуванні нових районів (крім зменшення їхньої кількості) було досягнення в них збалансованості демографічних, географічних, економічних, історичних, логістичних та культурних критеріїв.

— Якого висновку дійшли члени робочої групи?

— За результатами досліджень нами підготовлено пропозицію щодо карти-схеми, яка передбачала утворення 9 укрупнених районів. Але наша пропозиція не була підтримана експертами Мінрегіону, оскільки кількість населення в них була менше 150 тис. Вони запропонували модель лише з чотирьох районів.

Після додаткових зустрічей і консультацій, в тому числі вже з новим керівництвом обласної державної адміністрації, була підготовлена пропозиція про утворення семи нових районів, яку облдержадміністрація спрямувала до Мінрегіонбуду, а Кабінет Міністрів України підтримав та передав до Верховної Ради України.

— Як вам вдалося переконати фахівців міністерства та уряду?

— Розрахунок кількості районів у будь-якій області має ґрунтуватися на нормах, визначених Методичними рекомендаціями Мінрегіону насамперед щодо доступності районних центрів, та на вимогах номенклатури територіальних одиниць NUTS-III Європейського Союзу щодо кількості населення.

Тому при розробленні карти-схеми було дотримано головного критерію рекомендацій (щодо доступності до районних центрів), оскільки при запропонованих нами семи районах майже 94% населених пунктів мали розміщуватися на відстані до 60 км, а 78% — на відстані до 30 км, що є одним із найкращих результатів з-поміж інших областей.

Дотримано також європейських стандартів щодо кількості населення, оскільки з семи укрупнених районів у п’яти кількість населення мала становити понад 150 тис. жителів, а лише у двох районах — на 14—18 тис. менше цього нормативу, що не є критичним. Зазначу, наприклад, у Польщі (член Європейського Союзу) чимало районів (повітів) мають населення 80 тис. жителів.

Збалансовано й інші визначені методикою важливі показники. Так, у середньому у кожному новому районі передбачено сім ОТГ загальною площею 4,5 тис. кв. км, обсяг зведеного бюджету 1,6 млрд грн, 14 тис. учнів та 1,5 тис. вчителів, 70 закладів середньої освіти тощо.

Крім того, у всіх адміністративних центрах нових районів уже розміщені більш як 10 відповідних підрозділів центральних органів виконавчої влади та райцентри інфраструктурно готові прийняти ще й інші структури.

Аргументи, як на наш погляд, досить переконливі!

— Чому ж відбулося несприйняття варіанта поділу області на сім районів?

— Дивно, але без спростування наведених нами аргументів заявили, що у регіоні зайшли у глухий кут з цього питання та запропонували проголосувати за чотири райони, які начебто пропонуються Мінрегіоном.

Хочу нагадати, що офіційна позиція Мінрегіону викладена у тексті проекту постанови щодо утворення і ліквідації районів (у Харківській області сім районів, а тому жодного глухого кута не існує), а варіант із чотирма районами був лише початковою робочою версією столичних експертів.

— Які негативні наслідки ви вбачаєте за результатами утворення лише чотирьох районів?

— По-перше, це реальне послаблення безпеки держави. Не дивуйтесь, саме так, адже наша область є прифронтовою! Крім того, ми маємо понад 300 км спільного кордону з північним сусідом, який за законом визнаний країною-агресором. Як чотири глави райдержадміністрації (один із яких перебуватиме також у Харкові) зможуть забезпечити на території площею 31,4 тис. кв. км з населенням 2,7 млн жителів оперативне управління та контроль у цих особливих для нас умовах?

Крім того, оскільки територія нашої області, на жаль, досі не покрита на 100% якісним Інтернетом та телефонним зв’язком і значна частина місцевих доріг не відповідає необхідним вимогам, то для вирішення цих питань знадобиться ще чимало часу і коштів.

По-друге, утворення чотирьох районів порушує один із головних критеріїв методики щодо 60-кілометрової доступності до районного центру. Дуже багато населених пунктів Краснокутського, Красноградського, Коломацького, Вовчанського, Зачепилівського та інших районів розташовуватимуться на відстані 100 і більше кілометрів. Мало того, наприклад, між населеними пунктами Зачепилівського району та м. Лозова як новим районним центром відсутнє (і ніколи не було) і залізничне, і автобусне сполучення.

Переконаний, що все це теж негативно позначиться на якості державного управління.

По-третє, напередодні місцевих виборів ми значно ускладнимо роботу виборчих комісій, оскільки, наприклад, Харківська районна територіальна виборча комісія вимушена буде здійснювати контроль та отримувати виборчу документацію від дільничних комісій з території з населенням 2,1 млн жителів. Уявляю, які будуть черги при здачі відповідних документів за результатами виборів.

По-четверте, модель із чотирьох районів не дає змоги збалансувати їх за багатьма критеріями. Так, не може бути виправданим утворення Куп’янського району з населенням 139 тис. жителів, а Харківського району — з населенням 2,1 млн жителів. Зазначу, що цей район стане значно більшим за населенням, ніж деякі сучасні області України, що не можна вважати оптимальним та збалансованим.

До слова, щодо інших областей України. Ми не беремо під сумнів необхідність утворення п’яти укрупнених районів у деяких західних областях з населенням 1,1—1,5 млн жителів, а у Львівській області — семи районів. Але постає питання, чому тільки єдиній східній Харківській області з населенням 2,7 млн жителів та до 300 тис. переселенців зменшили з 7 до 4 районів? Подвійні стандарти?

В унітарній державі мають діяти єдині норми та правила. На завершення ще раз хочу підкреслити, що утворення в області лише чотирьох районів значно ускладнить, особливо в умовах нестабільності, систему управління територіями і органами державної влади, і органами місцевого самоврядування. Структура територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, прокуратури, судів тощо кардинально не збігатиметься із запропонованим районним поділом. Районні державні адміністрації (префекти) матимуть для управління, координації та контролю неспівмірні території.

Необхідно наголосити, що державне управління є насправді важливою та непростою наукою. Помилки у цій сфері можуть призвести до непоправних втрат. Держава не може послаблювати механізми управління та свій вплив і контроль, особливо на нашій прифронтовій території.

— Чи можуть бути внесені уточнення у районний поділ областей?

— Зазначу, що встановлення і зміна меж районів віднесено Конституцією та законами України до виключних повноважень Верховної Ради України та здійснюються за поданням Кабінету Міністрів України.

Сподіваюсь, що народні обранці підтримають пропозиції уряду та успішно завершать реформу адміністративно-територіального устрою держави. Зважені рішення не тільки забезпечать стабільність у регіонах, а й створять умови для їх розвитку.

Першим кроком для цього має стати обґрунтований та зрозумілий новий адміністративно-територіальний устрій, що буде територіальною основою для майбутніх місцевих виборів та формування нового складу місцевих рад.

Переконаний, що здоровий глузд переможе, а Харківщина отримає сім нових укрупнених районів!

Розмовляв Микола КОСИЙ.