Таких щедрих овочевих прилавків, як нині, важко побачити в інший сезон. Є все — закордонні овочі, продукція теплиць і городина відкритого ґрунту. Так само «рясніють» і цінники. Хто хоче відшукати дешевше — прямує до рядів, де свій товар пропонують місцеві дачники та городники. Кому важлива не ціна, а насамперед гарний зовнішній вигляд, закуповуються в супермаркетах.

Хоча є і загальні тенденції. Чи не найдешевшою кілька місяців поспіль залишається капуста. Мало у якого продавця вона коштує вище п’яти гривень за кілограм. Причому така вартість тримається вже кілька місяців поспіль.

Спочатку причиною такої доступності вважали карантин. Мовляв, у фермерів рання капуста достигла під час транспортних обмежень та закритих ринків, і продавати її не було кому. Але тепер торгівля йде повним ходом, а качаниста залишається на тому ж рівні. Покупців це влаштовує. Що ж до фермерів, а переважно вони займаються такою культурою, то і у них свій розрахунок. Багато хто зазнав чималих збитків ранньою весною. Без належного збуту дехто просто знищував свій врожай. Тож тепер хочуть мати синицю в руці, а не максимальні прибутки. Можливо, така тактика і спрацює. Бо на дешевий товар сьогодні чимало охочих. І хоча час осіннього консервування ще не настав, деякі господині вже квасять капусту. Бо дешево. А до осені все ще може змінитись.

Серед лідерів низьких цін і цибуля — так само коштує приблизно п’ять гривень за кілограм. Здебільшого не «домашня». В області важко знайти агроформування, які спеціалізувались би на її вирощуванні.

Те саме стосується і моркви з буряком. Хоча вони ростуть на кожній грядці, проте у масштабному виробництві ані великі, ані малі господарства не зацікавлені. Як правило, посилаються на те, що ці культури потребують певних трудозатрат, а водночас коштують небагато. Бувають роки, коли місцями спостерігається неврожай. Тоді, скажімо, рання морква «підскакувала» до 25 — 30 гривень за кілограм. Наразі вона майже удвічі дешевша. І хоч нинішні вартості далекі від тих, що були ще пару років тому і сягали не більше 3 — 5 гривень, проте і теперішній розклад покупцям на руку.

Дещо, але не набагато, порівняно з минулим роком, подешевшала бульба. Вона залишається чи не єдиною складовою борщового набору, котра масово вирощується в краї. За даними департаменту розвитку промисловості та агропромислового комплексу, посаджено 77 тисяч гектарів овочів та картоплі. Бульба займає левову частку і вирощується майже стовідсотково в господарствах населення.

Втім, купити ось цю, «домашню», можна хіба що на ринках. Та й туди її доставить не кожен господар. Бо мішок картоплі незручно везти електричкою — надто важко. А переважно саме так селяни дістаються до міста. Якщо все не продаси за день — ще й десяток-другий кілограмів доведеться тягнути назад. Такий бізнес вкрай невигідний.

А пробитись із таким товаром у торговельні мережі ще важче. Не те що селянину, навіть фермерському господарству туди дорога практично закрита. Супермаркети роблять ставку насамперед на привізний товар. У результаті саме імпорт формує середні ціни на ринку — нині приблизно десять гривень за кіло. Буквально на пару гривень більше картопля коштувала в період торішніх масових заготівель на зиму. Тоді це видавалось непомірно високо. Але за рік споживач звик. А коли так, то очікувати на суттєве зниження навряд чи варто.

Щоправда, ситуацію може підкорегувати врожай. Поки важко говорити, яким він буде, бо до масового збирання залишається ще кілька тижнів. Проте прогнози непогані. І можна очікувати, що під час копання бульб вартість впаде на гривню-дві.

Загалом покупець ще очікує на овочевий цінопад в період масового дозрівання на місцевих городах. Насамперед це стосується помідорів та огірків. Теперішні ціни на томати розбігаються від 25 до 45 гривень за кіло. На перший погляд, різниця зумовлена сортом та якістю. Всім хочеться великих і «польових», а не маленьких тепличних. Хоча на запитання, звідки помідори, переважна більшість продавців відповідає однозначно: польові херсонські.

Думається, то швидше маркетинговий хід, аніж правда. Найдорожчі помідори, як і солодкі перці, переважно імпортного походження. У супермаркетах дізнатись про це простіше, бо є відповідні позначки на цінниках.

Сумніви щодо «своїх» і «польових» стосовно багатьох овочів залишаються доволі великими. Принаймні на Хмельниччині не знайдеш багатогектарного поля із городиною. Вона, порівняно із загальною площею посівів у 1,2 мільйона гектара, займає не більше 5 — 7 відсотків. Та й це з урахуванням городів та дачних ділянок. І якщо за рік посівні площі кукурудзи та соняшнику в області зросли майже на 105 тисяч гектарів, то овочеві плантації стають все меншими. Навіть коли врожай на них буде дуже добрим, важко сподіватись, що саме він формуватиме ціни на ринках. Доводиться визнати: привізний товар править бал у торгових рядах. Тож їстимемо переважно не так те, що виростили, як те, що імпортували.

Хмельницька область.

Фото автора.