Сьомого вересня минув рік, як уся Україна полегшено зітхнула: з російських тюрем та колоній вийшли на волю та повернулися на Батьківщину українські герої-моряки, Олег Сенцов, Роман Сущенко, інші незаконно утримувані політичні бранці.
Щойно колишній кореспондент Укрінформу, журналіст-міжнародник Роман Сущенко побував на своїй батьківщині, у Черкасах, і написав на своїй сторінці у соціальній мережі такі слова:
«Три роки очікувань і три роки незламної віри, що цей день настане. Рівно рік тому я і мої брати повернулися в Україну з кремлівського полону. Ще у «Лефортово» й далі по етапу та в колонії отримував листи підтримки, я читав і молився, щоб кожному автору Бог дарував мирне та щасливе життя. Натомість кожен лист дарував мені силу та впевненість: зможу, витримаю, не зламаюсь — повернусь...»
Саме тоді, зазначив Роман Володимирович, він ухвалив для себе рішення одразу після повернення додому займатися організацією листів підтримки політв’язнів. Протягом року через консулів та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відправлено сотні листів від громадян Польщі, Казахстану, інших країн. «Та найдорожчі для ув’язнених, — підкреслив, — листи з рідної України».
Перебуваючи у Черкасах, Роман Сущенко відвідав Свято-Троїцький кафедральний собор (ПЦУ), разом із владикою Іоаном прочитав «Молитву за поневолених» (на знімку) й домовився про спільну організацію підтримки українських політв’язнів-бранців Кремля.
Відтепер кожен, кому болить доля 135 заґратованих у РФ українців, зможе залишити листа підтримки у церквах ПЦУ Черкащини. Вони обов’язково дійдуть до своїх адресатів. Роман Володимирович продемонстрував лист як зразок для написання, щоб він пройшов російську цензуру.
«Пишіть, мої дорогі земляки, — звернувся до черкащан, до всіх українців Роман Сущенко. — Кожна звістка з України додає наснаги, зміцнює віру та живить надію, допомагає чинити спротив репресивній машині агресора».
Фото із сайту «Прочерк».
