Підприємства, банки то передаються в приватну власність, то знову націоналізуються, і навпаки. Написані гори праць про позитив і негатив у кожному її вигляді, але повністю перейти до одного з них нікому не вдалося. В Україні держвласність становить лише 17% економіки, проте проголошена кампанія зі скорочення державних підприємств. Із 3700 компаній у держвласності планується залишити кількість у межах 200 одиниць.
Не вступатиму в дискусію щодо розв’язання проблеми. Констатую головне:
яким би високим у результаті здійсненої перебудови не опинився відсоток приватної власності, державне керівництво організацією та функціонуванням національної економіки в доступному для огляду майбутньому скасувати ніхто не наважиться.
Однак за дебатами про те, якою економіці бути, конструювання робочого механізму управління нею і в теорії, і на практиці реально відсунуто в бік.
Поняття «управління національною економікою» багатопланове і складне. Основним критерієм було і залишається досягнення оптимальної ефективності. Можливо, з урахуванням пострадянської специфіки першочерговим ставиться завдання запобігання корупції, шахрайству та крадіжці. Нині важко знайти приклад, коли витрати з бюджету на будь-які цілі привели до досягнення результату без відчутних втрат.
Україна в цьому не відстає, хоча для попередження створили спеціальну систему контролю держзакупівель ProZorro. Генеральний директор ДП «Прозорро» В. Задворний заявляє: «За весь 2019 рік в Україні Держаудитслужба промоніторила майже 9 тисяч закупівель (зі 150 тисяч, які пройшли в системі). З них у половині порушення були виявлені, але не виправлені. А штрафи наклали тільки на 43 особи! Навіть у закупівлях, де знайдені порушення і які не були виправлені, відсоток притягнення до відповідальності — менше 1%».
19 квітня 2020 р. набрала чинності нова редакція Закону «Про державні закупівлі», проведена реформа Держаудитслужби. Будемо сподіватися на краще.
Але це больова точка. Про ефективність економіки прийнято судити за зростанням ВВП, співвідношенням експорту та імпорту, розміром національного доходу в розрахунку на душу населення та іншими показниками. А у мене, як і у кожного пересічного громадянина, виникає сакральне запитання: для кого функціонує ця настільки багатоскладова економіка, чому на першому місці не стоїть ця сама душа населення?
Чому попри велику кількість високочолих теоретиків економіки та їм подібних і досі не поставили на ноги перевернуте догори дном існуюче уявлення про її конструювання?
Чому за першооснову не можна взяти реальний прожитковий мінімум людини і під його рівень планувати всю практичну діяльність?
У Законі України від 28.02.2019 № 2697-V111 «Основні принципи (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року» констатується: «Фактично дві третини населення країни проживає на територіях, де стан атмосферного повітря не відповідає гігієнічним нормативам, що негативно впливає на загальну захворюваність населення». Вдумайтеся, здоров’я двох третин населення під загрозою, скоротити рівень забруднення довкілля поки що не можемо, чому не здійснюємо кардинальних заходів з відновлення здоров’я людей?
Спроби робляться, але для досягнення благих цілей використовуються не найкращі засоби. Так, з квітня 2017 р. діє розроблена КМУ програма реімбурсації (повної або часткової оплати лікарських засобів хворим на бронхіальну астму, цукровий діабет другого типу та патології серця і судин, що підлягають лікуванню на амбулаторному рівні) — «Доступні ліки». Будь-хто з громадян України, схильний до одного з цих захворювань, має повне право отримати необхідні медикаменти із затвердженого Міністерством охорони здоров’я списку на повністю безплатній основі або лише з невеликою доплатою.
Головне призначення програми — підтримка здоров’я населення за допомогою надання фінансової допомоги з боку держави для зниження рівня смертності, а також кількості ускладнень від найпоширеніших серед населення захворювань.
Позитивно оцінюючи наміри, не можна не відзначити явні недоліки програми. Передусім — це ручне її виконання. У наше століття інформаційних технологій і масової корупції дивно виглядає процедура, коли лікар сам вибирає пацієнта і дає дозвіл на безплатне або пільгове отримання лікарського препарату. Йому виписується електронний рецепт, який система висилає смс-повідомленням на мобільний телефон пацієнта. Потенціал злочинних ризиків при цьому великий1.
З упровадженням передових інформаційних технологій з’явиться можливість робити оцінку ефективності надання медичної допомоги лікувальними установами і конкретними лікарями, відбудеться розумне трактування поняття лікарської таємниці.
В Україні не спостерігається надлишку фінансових коштів. Страхова медицина перебуває в становленні. За всього благородства задуму не бачу сенсу надавати пільги наявним у нас мільярдерам і мільйонерам, а також іншим досить забезпеченим громадянам. За рахунок такої економії можна розширити перелік ліків, які видаються нужденним з обмеженими фінансовими можливостями.
Держава повинна мати уявлення про фінансове забезпечення кожного громадянина і з урахуванням цієї інформації здійснювати планування та відповідну політику.
До того ж не тільки в розподілі лікарських препаратів. Технічно це можливо. Нині розробляється механізм реалізації Закону України «Про підвищення соцгарантій для окремих категорій осіб», який може бути покладений в основу.
У свою чергу застосування інформаційних технологій полегшить хворому пошук необхідних ліків. Станом на січень 2020 року в Україні налічувалося трохи менше 20 000 торговельних точок — 16 000 аптек і 3900 аптечних пунктів, а система обслуговування пільговиків охоплює лише приблизно 6 000 аптек.
Навіть у межах одного міста ціни в аптеках відрізняються. Перспективно укладати угоди на тендерній основі безпосередньо з постачальниками відповідних ліків, з подальшим укладенням ними фіксованих договорів з аптеками.
З огляду на підвищену життєву важливість цього бізнесу допустимо винести на обговорення питання про фіксацію максимальної норми прибутку для аптек.
Але це деталі. Не можна не враховувати існування в суспільстві справжніх нелюдів. Заступник головного фармацевта Росії, тепер уже колишній, К. Сомова у відповідь на пропозицію роздавати безплатно або за пільговою ціною лікарський препарат, що виліковує від серцевих недуг, заявила: «Кому роздавати? Довбаним ніщебродам, які не приносять користі. Роботягам, які ніколи не створять нічого корисного. А ще пенсіонерам — навіщо? Вони відпрацьований матеріал, нехай мруть, їх не шкода. Якщо не тиск з серцем, так щось ще їх вб’є. Немає сенсу витрачати гроші на старих!» Коментарі зайві.
Не кращу позицію займають представники аптечного бізнесу. У вітчизняних аптеках продаються ліки, від яких давно відмовилися на Заході. Немає багатьох наявних там. У НДІ Клінічної кардіології ім. А. Л. М’ясникова РФ розробили єдині у всьому світі ліки, які здатні повністю вилікувати серцево-судинну систему людини, повернувши його в здоровий стан. Хвороби серця — причина двох третин смертей у світі. Препарат повністю позбавляє від захворювання людину без хірургічного втручання і ризику смерті на операційному столі.
Жодна аптечна фірма не погодилася його продавати. Офіційне пояснення — запропонована максимальна націнка в 10% до фіксованої вартості, яка поступово знижується, позбавляє бізнес вигоди. Реальна причина, яка замовчується, — випуск у продаж цих ліків спричинить здачу в утиль безлічі препаратів, що експонуються на багатометрових аптечних полицях. Показово, собівартість препарату у виробництві становить 17 тисяч рублів, Франція готова купувати його за 110 тис. рублів за упаковку — тоді втрати компенсуються.
Розв’язання проблеми потребує відповідних розрахунків. У результаті не виключені варіанти націоналізації аптек, розроблення заходів з компенсації ними втрат, створення мережі альтернативних пунктів доставки населенню низки препаратів. Слово за фахівцями.
Маргарет Тетчер будь-яке втручання держави в економіку іменувала соціалізмом. Чи довго ми ще будемо відхрещуватися від нього, озираючись на радянське минуле? Пільгове фінансування пацієнтів — це наслідок.
Причина в самому факті існування фінансово незабезпечених громадян. Перспективне розроблення самостійної соціальної програми контролю та своєчасного надання сприяння ефективному працевлаштуванню людині протягом її життя з тим, щоб вона мала достатньо коштів для існування і отримала гідну пенсію.
Не менш важливим є формування у населення культури здорового способу життя та створення відповідних умов для його забезпечення.
Але це теми окремого дослідження.
Інформаційні технології — не панацея, ризик використання їх з асоціальною метою є. Але кращого поки що не винайшли.
У Швейцарії та деяких інших країнах проекти законів виносять на загальнодержавний референдум. Хочеться сподіватися, якщо було б винесено у нас на обговорення закон про підтримку здоров’я населення, вдалося б подолати запозичене з ринку гасло: «homo homini lupus est» — людина людині вовк. Не може ж нескінченно існувати суспільство, іменоване цивілізованим, у праві якого панує принцип: «Кожен... може діяти, виключно керуючись своїми інтересами і не дбаючи про інтереси інших: це останні повинні піклуватися про себе самі. Потрібно тільки, щоб той, хто здійснює своє право, залишався в формальних межах цього останнього».
Турбота про ближнього — це природна умова існування кожного. Сьогодні держава Україна об’єктивно не в змозі надати матеріальну допомогу всім, хто втратив здоров’я. Список препаратів, що відпускаються безплатно та на пільговій основі, становить менше 1% фармацевтичного ринку. Лікарські препарати не найефективніші. За рамками закону залишилися інші хворі, яких, на жаль, багато. Чому, підкреслюю, не скасовуючи та не замінюючи державні програми, турботу про здоров’я нації не може взяти на себе також кожен громадянин?
Загальноприйнято, що визначення податку як обов’язкового, індивідуально безоплатного платежу примусово стягується органами державної влади різних рівнів з організацій і фізичних осіб.
Але може бути і встановлений за тим само принципом добровільний, волонтерський платіж організацій і громадян для вирішення загальнонаціонального завдання.
У 2019 році на програму «Доступні ліки» з бюджету було виділено 1 млрд грн. На 2020 рік сума фінансування збільшена ще на 1,1 млрд грн. За даними аудиту, обсяг роздрібного фармацевтичного ринку в Україні в 2019 році становив майже 42,7 млрд грн. Припустимо ввести після відповідних розрахунків невелику, розумну надбавку до ціни всіх ліків, що відпускаються в аптеках, яка надходитиме до єдиного Волонтерського фонду. Так, тільки одновідсоткова надбавка — одна гривня до ста гривень ціни — з урахуванням зростання цін у 2021-му дасть змогу перерахувати до нього півмільярда гривень і здійснити додаткове фінансування необхідного лікування осіб з обмеженими матеріальними можливостями. У Волонтерський фонд можуть надходити й інші добровільні пожертви громадян.
З’являється можливість залучити широку громадськість до організації охорони здоров’я громадян.
Якщо захід виявиться відносно не настільки обтяжливим для населення, після проведення досліджень волонтерську надбавку можна буде поширити на певні групи інших товарів.
Знаю, що будь-яка ініціатива автора карається. Готовий понести покарання, якщо пропозиції виявляться неспроможними.
Борис РОЗОВСЬКИЙ, завідувач кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України.
