Народний артист України і народний артист Росії Михайло Жванецький народився
6 березня 1934 року в Одесі. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за фахом «інженер-механік підйомно-транспортного обладнання портів». Під час навчання був комсоргом факультету механізації портів. Після закінчення ОІІМФу працював в одеському порту механіком по експлуатації портових кранів.
У студентські роки брав участь у самодіяльності, почав писати мініатюри й монологи, які часто сам і виконував у студентському театрі «Парнас-2», де виступали також Роман Карцев і Віктор Ільченко. У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори в репертуар театру, а в 1964 році запросив його до свого театру на посаду завідувача літературної частини.
Разом із Жванецьким Райкін поставив у 1969 році програму «Світлофор», в якій уперше пролунали мініатюри Жванецького «Авас», «Дефіцит», «Вік техніки».
У період роботи в театрі творчо співробітничав з Романом Карцевим і Віктором Ільченком, для яких написав понад трьохсот мініатюр і монологів. Потім самостійно виступав в Одеській філармонії, згодом — у московському театрі «Ермітаж».
Жванецький — із плеяди великих одеситів, і це навіть не обговорюється. Жванецького не можна не любити. У любові йому і його творчості зізнавалися й зізнаватимуться багато хто.
Різними словами. Пристойними й не дуже пристойними.
По-іншому й бути не може. Тому що він і його творчість — нерв Одеси, оголена струна душі.
Жванецький — мудрість, вбрана в жарт, тонкий смуток, слова-крапельки, які перетворюють звичайні речення на каскад гумору.
Жванецького читають, що само по собі завжди мужній учинок. Слухають його монологи — і розуміють, що, виявляється, не все знають про життя, в якому проживають. Вслухаються в строкаті діалоги героїв і приміряють їх на себе.
Сьогодні важко грань знайти між Жванецьким і тим, як і, головне, про що говорять багато хто.
У день пам’яті Жванецького букети квітів можна побачити на табличці-покажчику бульвару імені Жванецького й біля воріт будинку № 113 на Старопортофранківській, де народився й виріс письменник-сатирик. Прощаються з Михайлом Жванецьким і у Всесвітньому клубі одеситів на Маразліївській, одним із засновників і президентом якого він був. Упродовж 30 років. Тут установлено невеликий меморіал: світлина, книжки письменника і келих його улюбленого напою — коньяку.
Сьомого листопада одеський міський голова Геннадій Труханов і жителі міста принесли квіти до зірки Михайла Жванецького на Алеї Зірок.
Геннадій Труханов виступив ініціатором встановлення в Одесі пам’ятника легендарному письменникові й сатирикові.
Конкурс на проект пам’ятника оголосять найближчим часом. Пам’ятник з’явиться на однойменному бульварі Жванецького.
— Це буде абсолютно правильно. По-одеськи. Данина глибокої поваги великому одеситові. Ми оголосимо конкурс. Фактично я це вже зробив. Я попрошу нашого голову комісії з дизайну Михайла Реву оголосити це у творчих колективах і встановити певні строки, а потім ми далі визначимо переможця», — підкреслив Геннадій Труханов.
Пам’ятник планується встановити на бульварі Жванецького.
Фото Бориса БУХМАНА.
