Якби увічнений Іваном Кавалерідзе на постаменті в Лохвиці Григорій Сковорода йшов із отчого дому в широкі світи сьогоднішньою дорогою Чорнухи — Лубни, то, мабуть, не став би філософом… 

У колажі Олексія КУСТОВСЬКОГО використано фото Василя НЕЇЖМАКА та з сайту ОДА.


Активізувати роботи з капітального ремонту знакового  шляху допомогли новації у фінансуванні.

Наша газета вже розповідала про довгий і вибоїстий у найбуквальнішому значенні слова шлях до батьківщини видатного українського філософа, просвітителя, письменника Григорія Сковороди — селища Чорнухи, що на Полтавщині. Нагадаємо, що ця розповідь присвячувалася минулорічному започаткуванню міжрегіонального туристичного «сковородинівського» маршруту, який має об’єднати стежки мандрівного велета духу на теренах трьох сусідніх областей — Полтавської, Харківської та Сумської. Однак уже перша пробна подорож фахівців туристичної галузі, краєзнавців і журналістів частиною маршруту — від Полтави до Лохвиці та Чорнух і назад — засвідчила наявність на ньому, здавалося, нездоланних перепон. Адже через повністю «добиту» автомобільну дорогу Чорнухи — Лубни завдовжки майже 35 кілометрів автобусу з полтавськими туристами довелося накидати чималенький гак через Пирятин, долаючи зайві 85 кілометрів. І це при тому, що вже 2022 року весь цивілізований світ відзначатиме поважний ювілей — 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди. А значить, сюди, в Чорнухи, до відтвореної батьківської садиби й осучасненого, дбайливо впорядкованого літературно-меморіального музею торуватимуть шлях численні гості, зокрема й закордонні. На щастя, пояснювати їм, чому за три століття дороги в нас майже не змінилися й пересуватися ними ліпше так, як це робив Сковорода, — пішки, здається, не доведеться...

Про десятки зайвих кілометрів говорять не мовою класика...

Однак шлях до тих змін на краще, зокрема й на згаданій дорозі, також виявився непростим. Про необхідність докорінного поліпшення її стану чи, точніше, відновлення суцільної руїни посадовці та профільні чиновники у Полтаві й кількох прилеглих до батьківщини класика районах говорили не один рік. І не лише тому, що їм соромно перед гостями та туристами. Ті, хто приїздить сюди лише на «круглі» дати у вічному житті автора безсмертних творів, можливо, й не помітили б намотаних ними на колеса зайвих десятків кілометрів лише для того, щоб оминути фактично непроїзну, за офіційним визначенням, дорогу загального користування місцевого значення 01723375 Чорнухи — Лубни. Але те, так би мовити, класичне бездоріжжя не можуть не помічати мешканці понад десятка населених пунктів Лохвицького та Чорнухинського районів, змушених добиратися, скажімо, до обласного центру також через Пирятин.

А що таке десятки надлишкових кілометрів за нинішніх цін на пальне й автобусні квитки, вони розповідають у висловах, які годі шукати у байках і притчах їхнього видатного земляка... Зрештою, для тамтешніх жителів це не транзитна — саме місцева дорога, якою вони мусять користуватися щодня. Надто з огляду на останнє прискорення процесів децентралізації й адміністративно-територіальної реформи. Адже після місцевих виборів, які щойно завершились, і селище Чорнухи, і місто Лохвиця втрачають статус райцентрів. Тепер «столицею» укрупненого району, до якого входить і колишній Чорнухинський, стає місто Лубни. Та доїхати до нього навпростець по тій «убитій» дорозі, ані «швидкою», ані шкільним автобусом практично неможливо...

Хто її господар? Віднедавна всіма місцевими дорогами не лише на Полтавщині почали опікуватися вже не регіональні підрозділи Укравтодору, а новостворені профільні обласні структури. Тож цьогоріч за наполяганням Агентства місцевих доріг Полтавської області на оновлення дороги Чорнухи — Лубни з Державного дорожнього фонду спрямували 120 мільйонів гривень. Сума, погодьтеся, немала. Та оскільки йшлося не про сумнозвісний ямковий чи інший косметичний ремонт «мертвого» шляху, якому вже жодна косметика не допоможе, а про капітальний, то тих грошей вистачало тільки на шість кілометрів реального оновлення. Тобто фактично на шосту частину всієї дороги.

«Вливати» в неї більше грошей зі згаданого вельми обмеженого ресурсами дорожнього фонду також не випадало. Бо тоді довелося б спрямувати сюди левову частку коштів, передбачених на цьогорічні ремонти всіх місцевих доріг Полтавщини.

А 80 відсотків із них перебувають у не набагато кращому стані й також потребують оновлення... З іншого боку, якщо лагодити битий шлях до батьківщини Григорія Сковороди такими, як було визначено на початку нинішнього «дорожнього» сезону, темпами, то це задоволення може розтягнутися ще на п’ятирічку! І тоді одразу після закінчення ремонту доведеться починати все спочатку...

Чим розрубати гордіїв вузол безгрошів’я?

Тож, як то кажуть, паралельно з досить масштабними роботами на дорозі Чорнухи — Лубни (згаданий шестикілометровий відрізок там уже капітально відремонтували) намагалися знайти можливість розрубати той гордіїв вузол безгрошів’я й істотно прискорити темпи її оновлення. На вихід зі, здавалося, безнадійного фінансово-дорожнього тупика вказала Верховна Рада. В липні цього року народні депутати України підтримали зміни до Бюджетного кодексу, згідно з якими обласні ради як розпорядники регіональних «гаманців» можуть здійснювати місцеві внутрішні запозичення з використанням на їхнє погашення субвенцій із державного бюджету. При цьому йдеться, звісно, про позики не на будь-які забаганки, а саме на ремонт доріг місцевого значення.

За узаконену новацію практично одразу після прийняття парламентом згаданого рішення вже як за рятівну соломинку для повноцінного фінансування оновлення дороги Чорнухи — Лубни «вхопилися» керівники Полтавщини. Хоча на шляху до якнайшвидшого втілення її в життя також було чимало «вибоїн». Адже йшлося не тільки про необхідність у стислі терміни підготувати пакет документів, які забезпечували бездоганну «чистоту», насамперед юридичну, своєрідного експерименту.

Тим паче, що врегулювати належало відносини між бюджетами різних рівнів. Саме ті, «погрішності» в яких та найменші розбіжності із законом загрожують посадовцям і чиновникам криміналом...

Зрештою, своє добро на таке запозичення в кожному випадку дає обласна рада, що складається з представників різних політичних сил. А вони перед місцевими виборами «дружили» один проти одного та проти очільників регіону особливо затято. За таких обставин дискусія з цього приводу на сесії облради, що відбувалася наприкінці серпня, видалася досить гарячою. Надто з огляду на те, що йшлося про більш ніж значну суму місцевого внутрішнього запозичення в розмірі 515 мільйонів гривень для капітального ремонту дороги Чорнухи — Лубни. За словами директора департаменту фінансів ОДА Павла Кропивки, позичати ці кошти область мала в державного банку з відсотковою ставкою кредитування 12 відсотків і терміном повернення 4 роки.

Ще важливішим аргументом стосовно вигідності такої позики були запевнення в тому, що повертатимуть її банку разом із «накрученими» відсотками коштами субвенції з державного бюджету. Однак деякі депутати облради спершу, м’яко кажучи, сумнівались у необхідності «повісити» понад пів-мільярдний борг перед банком на обласний бюджет. Адже, мовляв, повпреди держави, які сьогодні обіцяють щедрі субвенції, вже завтра можуть «передумати». Тим паче, за прикладами недофінансування важливих державних програм зі столиці й непередбачуваних вилучень або «позапланових» додаткових навантажень на місцеві бюджети, як то кажуть, далеко ходити не треба...

Абстрагуватися від нагальних проблем не вдасться нікому

Тож своє слово в цій дискусії на сесії облради сказала й народний депутат України Анастасія Ляшенко. Закликаючи депутатів проголосувати за надання згоди на запозичення, вона нагадала про те, що дорога Чорнухи — Лубни розташована в її виборчому окрузі. При цьому майже половина всіх звернень від земляків-виборців до неї стосується саме дорожніх проблем чи, точніше, бездоріжжя. Абстрагуватися від них чи перекласти відповідальність на чужі плечі не вдасться нікому — за справу і депутатам усіх рівнів, і представникам виконавчої влади треба братися разом. Надто з огляду на те, що в цьому разі йдеться передовсім про сільську глибинку. А неухильному виконанню урядовцями тих положень закону, які забезпечуватимуть повернення місцевої внутрішньої позики через субвенції з держбюджету, сприятимуть і в Комітеті Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, який представляє народна обраниця від Полтавщини.

Водночас депутат обласної ради, знаний аграрій Василь Стасовський нагадав колегам про те, що негоже зустрічати визначний ювілей земляка-філософа світового рівня такою ганебною дорогою до його отчого дому. Ці та інші аргументи переконали депутатів, і вони таки проголосували за доповнення до ухваленого ще в грудні минулого року рішення про обласний бюджет. До нього додали пункт про обсяги місцевого внутрішнього запозичення на суму 515 мільйонів гривень для капітального ремонту автомобільної дороги 01723375 Чорнухи — Лубни. Щоправда, перед цим внесли у заздалегідь підготовлений текст запропоновану одним із керівників облради правку, яка вилученням слів «у тому числі» фактично виключала інші джерела для повернення запозичень (зрозуміло, що, як то кажуть, «на умі» мали насамперед недоторканність обласного кошторису), крім субвенції з держбюджету...

Зелене світло від найвищого органу представницької влади регіону відкрило простір для реальних кроків задля поновлення фінансування капітального ремонту вже не окремих клаптиків, а всієї багатостраждальної дороги. Тож першого жовтня очільник ОДА Олег Синєгубов і голова правління «Укрексімбанку» Євген Мецгер підписали меморандум про надання інвестиційного кредиту в обсязі 515 мільйонів гривень на капремонт дороги Чорнухи — Лохвиця за тільки-но запровадженим Верховною Радою механізмом використання субвенції з держбюджету на погашення місцевих внутрішніх запозичень. Апробувати й відпрацьовувати його почали саме на Полтавщині, яка стала першою в Україні областю для залучення в такий спосіб банківських коштів саме на місцеві дороги.

Інвестиційні кошти «розігріли» роботи навіть пізньої осені

Наголосимо: головним у цьому твердженні залишається слово «місцеві». Бо до щедрого «встеляння» грошима банківських фінансових установ, зокрема й закордонних, доріг загальнодержавного значення та міжнародних автомагістралей усі вже звикли. Спрямовував на них свої кошти й державний «Укрексімбанк». Навіщо йому «встрявати» у поки що незвіданий пілотний проект фінансування капремонту нібито позаштатної місцевої дороги? Зацікавленість банкірів у його реалізації також є. Адже, за словами Євгена Мецгера, покращення логістичних шляхів забезпечує розвиток інфраструктури держави та бізнесу експортно-імпортних підприємств, які були і залишаються основними клієнтами очолюваного ним банку. Коли врахувати, що йдеться про потужний агропромисловий регіон із величезним експортним потенціалом, то інтерес до нього фінансових «китів» не видається такою собі аномалією. Важливо тільки, щоб вони вкладали свої кошти не лише в те, що дає миттєві прибутки.

Перший транш інвестиційних фінансових надходжень від «Укрексімбанку» забезпечив фактично безперервність ремонтних робіт на згаданій дорозі. Бо в іншому разі їх довелося б зупинити одразу після завершення реконструкції вже згаданого стартового шестикілометрового відрізка й чекати нових вливань коштів... Тепер же ремонтні роботи там активно продовжують. Наприкінці жовтня й на початку листопада вони були в розпалі. Щоб виконати якомога більший обсяг запланованого до настання холодів, на оновленні цього шляху працювали чотири бригади.

За інформацією фахівців Агентства місцевих доріг Полтавської області, поблизу села Клепачі підрядник укладав асфальтобетон на наступній десятикілометрівці. А біля Городища — шари основи дорожнього полотна, застосовуючи сучасну технологію холодного ресайклінгу. Просто на очах докорінно змінювався вчорашній вигляд «добитих» відрізків шляху й поблизу сіл Мелехи, Вороньки, що в Чорнухинському районі, та інших населених пунктів. Зрештою, дорожники мають амбітні плани виконати 60 відсотків(!) від загального обсягу ремонтних робіт на дорозі Чорнухи — Лубни вже до кінця цього року. А до середини наступного — повністю завершити її капітальний ремонт.

До того ж запевняють, що такі прискорені темпи не зашкодять якості. Адже, освоюючи значні кошти, вони беруть на себе й досить жорсткі гарантійні зобов’язання стосовно належного стану реконструйованої ними дороги протягом наступних десяти років. При цьому важливо тільки, щоб технологічних вимог дотримувалися й ті, хто їздитиме по оновленому шляху своїми вантажівками та фурами. Бо якщо їх, як і раніше, перевантажувати в кілька разів понад норму, то навіть капітально відремонтованій дорозі, вочевидь, не допоможуть жодні гарантії... Хіба що влучне й гостре слово Григорія Сковороди, котрий ще понад два століття тому не тільки радив на новий путівець шукати «нові ноги», а й добряче шпетив усіляких нечестивців, які перешкоджають будь-якому поступу.

Полтавська область.

Фото з сайту ОДА.