На знімку: писанка Тетяни Коновал.

Революційний запал у суспільстві, що виник наприкінці 2013-го та на початку 2014-го, залишається досі в серцях. Так само — готовність до самопожертви тих, хто майже неозброєним вийшов опісля на нещадну боротьбу із ворогом на сході країни. І вагома допомога тилу — для підтримки життєздатності Майдану, а відтак — і нашої армії.

Писанки з Майдану та війни розлетілися світами

У Музеї писанкового розпису в Коломиї є десятки писанок із мотивами Революції Гідності. Один із їхніх авторів — коломиянин Олег Кіращук. Ескізи робіт він виконав у грудні 2013-го, коли волонтером був на Майдані в Києві.

«Був у охороні Громадського сектору Євромайдану, бачив перші побиття студентів. На ескізі зобразив великого загрозливого птаха із поліцейськими дубинками на крилах — алегорія на ОМОН та «Беркут». Маленькі пташки-ангели — то наші захисники. Храм Божий — Михайлівський собор. І напис на синьому тлі, взятий зі Святого Писання: «Господнє ім’я — сильна башта, до неї втече справедливий і буде безпечний».

Після повернення із Києва Олег переніс ескіз на яйце. Додалося ангелів — Героїв Небесної Сотні. Виконав багато таких писанок на курячих і гусячих яйцях. А як пішов служити в АТО, то виник ще один задум писанки. У складі 128-ї гірсько-піхотної бригади боронив Дебальцівський плацдарм, стояв на передовій. Тоді про писачок і не думав. Аби вистояти і не втратити побратимів.

«Після того як приїхав з війни, важко було повернутися до звичного життя. Допомогло писанкарство. Роздаровував свої роботи друзям-меценатам із Бельгії, Італії, котрі допомагали зі спорядженням. Віддавав на продаж, а кошти йшли на допомогу дітям загиблих та поранених учасників АТО. Приміром, за писанку на страусячому яйці можна виручити й 200 євро, і на такі є попит за кордоном», — розповідає Олег Кіращук.

Поруч із писанками Олега Кіращука в музеї є роботи донеччанки Тетяни Коновал. Митці були знайомі й до війни. Опісля, коли Тетяна переїхала до столиці зі свого рідного, а вже окупованого Свердловська (нині Довжанська), вивезла звідти синьо-жовті прапорці. Дуже ризикувала, адже за проукраїнські настрої могла постраждати. Один із них подарувала Кіращуку: за те, що пішов боронити від ворога її малу Батьківщину.

Тетяна Коновал мешкає у столиці, власного житла досі не домоглася, хоч у рідному місті залишила квартиру. Організувала в Києві гурток писанкарства «Світанок України». Його вихованці ставали призерами всесвітнього конкурсу писанкарів, що відбувся торік у Коломиї.

«Революція змінила нас, залишила глибокий слід у житті. Ми й далі опікуємося дітьми загиблих та поранених учасників АТО/ООС, маємо чимало однодумців-меценатів із різних країн. Ідеали та героїзм Революції Гідності надихають».

Хронологія буремного часу

Революційні події кінця 2013-го, від початку Євромайдану, розповіді про війну на сході країни лягли на сторінки коломийського міськрайонного видання «Вільний голос». Редакторка газети Валентина Близнюк розповідає, що героями оповідей стали учасники Революції Гідності, бійці АТО, волонтери. Потік репортерських матеріалів був таким великим, що вирішили видати книжку.

Назва видання «1292. Хронологія буремного часу» якраз означує кількість опублікованих матеріалів. Перший із них датований 3 грудня 2013-го — «Євромайдан чи Єврореволюція?». А далі, сторінка за сторінкою, у книжці передано події тих днів. «Наче вся Коломийщина на Майдані», «Дим над Вітчизною», «Будні Штабу національного спротиву», «Хроніка подій, які назавжди змінили Україну», «Американський льотчик і волонтер із Коломиї», «Ангели небес», «Ті, хто народжує героїв» — назви публікацій промовисті. Є серед них і розповідь директорки Музею писанкового розпису Оксани Ясінської «Писанкар — воїн», — про Олега Кіращука.

Книжка вийшла друком у приватному підприємстві «Писаний камінь» за сприяння меценатів — родини Книшуків. Гортаєш ілюстроване тематичними світлинами видання — й ніби знову занурюєшся у нашу славну історію. Щоб насититися патріотизмом та оптимізмом, щоб віддати шану живим героям і тим, хто нині разом із Небесною Сотнею та загиблими бійцями стежить, аби ми не схибили з обраного шляху. Щоб наша Вітчизна була сильною і вільною.

Івано-Франківська область.

Фото Музею писанкового розпису.