Тим, що багатьом родинам нині не вистачає грошей на прожиття, нікого особливо не здивуєш. Але частіше від інших у фінансовій скруті опиняються багатодітні родини. І це зрозуміло, адже прогодувати, одягнути, зібрати у садок та школу одразу кількох дітей — складне завдання. А інколи — просто непідйомне...
Трапляються і такі ситуації, коли сім’ї без сторонньої підтримки просто не вижити. Так сталось і з родиною, допомогти якій взялась ГО «Об’єднання Хмельниччина без сиріт». Попри те, що живеться їм дуже важко, ні мама, ні діти просити про допомогу не наважувались і всі свої проблеми намагались розв’язувати самостійно, але...
П’ятеро дітей мамі доводиться виховувати самій. Вона залишилась вдовою, тож усі проблеми і вся робота (і чоловіча, і жіноча) автоматично лягли лише на її плечі та руки. Хоч вільної хвилинки ніколи не має, проте заробити на життя не вдається. І не дивно, адже сім’я живе у селі, а там знайти хоч якусь офіційну роботу та стабільні заробітки неможливо. І це при тому, що роботи по господарству, в полі та на городі завжди вистачає. Але лише з сапою та лопатою великих статків не здобудеш. Зате витрати постійно зростають.
Що таке важка праця — знає не тільки мама, а й діти. Всі намагаються хоч чимось допомогти по господарству. Адже окрім городу, з якого практично і живе вся родина, мають ще й дві корови та коника. Це не просто годувальники для родини, а майже її члени. Тож так само потребують постійної турботи та уваги.
Для дітей робота на городі, догляд за тваринами — це вже давно не гра, а частина їхньої відповідальності. Кожен знає, що тільки працюючи, можна прогодуватись. А от про модний одяг та взуття, сучасні гаджети та й взагалі про всілякі дрібнички, котрими нерідко можуть похвалитись їхні ровесники, тільки мріють.
Загалом сидіти днями за комп’ютером, нудьгувати від безділля, вигадувати, чим би зайнятись, нікому із цієї сім’ї навіть на думку не спадає. Діти рано подорослішали і знають, що у кожного є свої обов’язки. Хтось мусить привезти дрова, комусь треба натопити в хаті, прибрати у хліві та нагодувати худобу. А ще — навозити води. Добре, що є кінь і можна набрати цілу бочку, бо відрами не наносишся здалеку, а у своїй криниці вода давно зникла...
А тільки трохи розвесниться — всі одразу на город. Бо ж треба посадити картоплю та цибулю, висіяти моркву і буряк, впоратись із розсадою. А далі все це посапати, доглянути...
Шість пар рук практично ніколи не бувають без роботи. І все ж ніхто не розкошує. Тож мама все-таки наважилась попросити у волонтерів, щоб ті допомогли продуктами. А ще дітям дуже потрібне взуття, бо те, що мають, зношують швидко, а купувати нове — немає фінансової можливості.
Не відмовилися б вони і від нових ліжок. І були б дуже вдячні, якби добродійники допомогли із матеріалами для ремонту в хаті. Клеїти шпалери, стелити лінолеум вони готові й самі. Але ж купити все це немає за що.
А комп’ютер для дітей — не просто мрія, а гостра потреба. Адже під час карантину їхні однокласники займаються дистанційно. А вони не можуть ані відвідувати онлайн-уроки, ані робити домашнє завдання.
Волонтери з організації «Об’єднання Хмельниччина без сиріт» звернулись до всіх із проханням підтримати дружну та роботящу родину. Робимо це і ми.
Хмельницький.
Фото надано
ГО «Об’єднання Хмельниччина без сиріт».
