На знімках: іконописець Володимир Шерстій.
Святий образ заслужений майстер народної творчості намалював за кілька днів після вторгнення регулярних частин російської армії в Україну, а 29 грудня 2014 року отець Володимир Заболотний освятив ікону у військовому наметі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, яка стояла тоді поблизу села Троїцьке Луганської області. Відтоді солдатський оберіг подолав тисячі кілометрів — ікона під час акції «Одна, єдина, соборна Україна» виставлялася поруч із чудотворним образом Зарваницької Матері Божої XVII століття у Марійському духовному центрі на Тернопіллі, згодом, під час Міжнародного екуменічного туру, — в Ченстохові, духовному центрі Польщі, відомому монастирем на Ясній Горі з чудодійною іконою Матері Божої Ченстоховської. Пізніше образ побував у всесвітньо відомому центрі паломництва — у португальській Фатімі, де в одному із храмів виставлялися роботи Володимира Шерстія.
Повернувшись із далеких країв, ікона Богородиці Неустанної Помочі — знову на передовій. Її шлях проліг від Лисичанська до Маріуполя через блокпости, окопи, бліндажі, госпіталі Сєвєродонецька, Бахмута, Попасної, Авдіївки, Гродівки, Урзуфа.
Прифронтову Донеччину і Луганщину Володимир знає вже не гірше, ніж своє рідне Тернопілля. За першої нагоди починаючи з 2014 року їде з волонтерами на схід, а там битими дорогами з тепловізорами, обладнанням, різними необхідними побутовими дрібничками і відрами вареників, голубців, домашньою консервацією — до підшефних підрозділів. Якось командир попросив художника виступити перед бійцями і розповісти про свої ікони. Після виступу один з бійців захотів посповідатися й почав шукати капелана, який щойно говорив з вояками. Так Володимир отримав позивний «Капелан».
— На «нулі» мені хлопці дали пригорщу чи й дві відстрілів, — каже іконописець. — А щоб вони не тільки мені нагадували, що у нас триває справжня, а не кіношна війна, почав вмонтовувати розпиляні гільзи в дошки, на яких пишу ікони. Так з’явилася серія «Ікона, обпалена війною».
Скільки в ній святих образів, митець точно вже сказати не може — ікони розлетілися світом, вони в церквах, у різних країнах, у музейних і приватних колекціях. Ще раніше його роботи були подаровані Папі Римському, Президенту України, відомим діячам.
Малювати ікони митець вчився у свого діда Степана Зозулі. Справою життя малярство стало у роки еміграції до Аргентини і Бразилії, де у місті Куритиба у 2003 році відбулася його перша персональна виставка.
Одну з ікон воєнної серії — «Святий Юрій Змієборець» — Володимир написав для родини добровольця Юрія Горайського зі Збаража. Військовослужбовець-контрактник ЗСУ, стрілець-регулювальник морського спецпризначення 73-го морського центру спеціального призначення загинув 4 березня 2016 року поблизу Докучаєвська. Посмертно за мужність і героїзм, виявлені у захисті суверенітету і територіальної цілісності держави, нагороджений орденом Богдана Хмельницького, йому присвоєно звання Героя України. Ікона, на якій воїн Юрій з такою силою вдаряє списом підступного змія, що захиталися й похилилися вежі Кремля, — одна з найулюбленіших серед українських вояків. Володимир Шерстій зробив з неї вже кілька списків, кожен з яких надихає бійців та кличе до боротьби за праведну справу.
Фото Олега Снітовського.
