...По обіді на спостережному пункті роти задзвонив телефон, у слухавці дівчина почула: «У нас «300-ті». А вже за мить старший бойовий медик гірсько-штурмової роти сержант Світлана Земліна надягла бронежилет, схопила медико-санітарну сумку і побігла у напрямку опорника. Дорогою її наздогнали два сержанти — Олексій Косташек і Сергій Суліма.

З окопу опорника дівчина побачила страшну картину — кілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була десь сто метрів. По весняній багнюці Світлана повзла до хлопців. У голові стукотіло лиш одне: аби встигнути, аби були живі...

У першого воїна, до якого доповзла медик, пульс уже не прощупувався. Світлана підняла голову й огляділась: ще троє лежали нерухомо, а двоє були поранені. До них і попрямувала. Пораненими виявилися два досвідчені сапери, котрі з групою прибули на розмінування. Дівчина оцінила обстановку і поповзла до того, у котрого на руці, нозі й боку проступала кров, він був притомний. Другий рухом показав, що допомоги не потребує. Тоді Світлана на поранені руку і ногу сапера наклала турнікети, щоб зупинити кровотечу. Допомагали це робити сержанти, бо чоловік був набагато більшим, ніж дівчина, і стали відтягувати пораненого в укриття. Весь час поранений виконував команди медика. А ворожий вогонь тим часом не припинявся.

— Щось там свистіло над головою, але я не звертала на те увагу — потрібно було рятувати хлопців, — розповідає дівчина.

Місцевість там відкрита, безпечно було лише за невеличким насипом, куди і затягнули пораненого сапера. Уже там Світлана наклала на місця поранень тугі пов’язки та вколола знеболювальне. Інший поранений доповз туди сам. Гірські піхотинці з опорника вогнем у напрямку ворога прикрили групу, і за мить усі вже були в окопі. Там Світлана поправила турнікети та пов’язки, а хлопці понесли пораненого до спостережного пункту роти, куди вже прибув автомобіль для евакуації.

...А напередодні описаних подій ворог, застосовуючи свою бандитсько-злочинну тактику, здійснив дистанційне мінування в районі взводно-опорного пункту гірських піхотинців мінами ПОМ-2. Одна з них спрацювала за кілька годин, а для знешкодження решти 26 березня і прибула група досвідчених саперів.

Навпроти опорника, метрів за 250—300, розташована водонасосна станція, котра забезпечує подачу води для низки населених пунктів. Саме в приміщенні цивільного об’єкта й обладнали, як виявилося згодом, своє лігво ворожі снайпери. Як тільки сапери почали розвідку місцевості, вбивці взялися за свою чорну роботу...

Першими під кулі ворожих снайперів потрапили сапери — двоє загинули миттєво, а ще двоє були поранені. Рятувати їх з опорника кинулися гірські піхотинці — старший сержант Максим Абрамович та старший солдат Сергій Гайченко — снайпери вбили і їх...

Сержант Світлана Земліна — вже досвідчений бойовий медик. Дівчині лише 24 роки, а вона понад три роки у лавах «Едельвейсів». Після закінчення Рівненського медичного коледжу вона єдина з групи пішла до військкомату.

— Приклад старшого брата Олександра, який чотири роки воював у складі Новоград-Волинської бригади, мабуть, мав вплив тоді на моє рішення, — каже медик.
Їй, цій тендітній дівчині, нелегко на війні, в окопах, багнюці й під вогнем під Горлівкою. Але саме вона, як той янгол-охоронець, рятує поранених.

— Я ні про що інше не думала тоді, аби лиш дістатися до поранених, зробити все можливе, щоб хлопці були живими, — продовжує Світлана.

Вона ще не оговталася від пережитого і втрати своїх друзів — Максима і Сергія — веселих хлопців, котрі ціною власного життя намагалися допомогти пораненим.

Війна — це страшна річ, але саме тут, у цих незвичайних умовах, і відкриваються найкращі риси людини — мужність, щирість, готовність ціною власного життя врятувати товариша. Саме вони — прості солдати цієї війни — і є найбільшою цінністю нашої армії!

За особисту мужність і героїзм командування частини подало Світлану до нагороди. На відзнаки заслуговують також сержанти Сергій Суліма й Олексій Косташек — цей факт беззаперечний.

Ворог не припиняє провокувати українських захисників і порушувати мирні домовленості. Обстріл позиції гірських піхотинців у районі Шумів 26 березня і розстріл військових — підтвердження цього.

Сергій ЖМУРКО, #АрміяInform_Хмельницький.