На службу прийшли не тільки хлопці, а й дівчата. Новобранці поділилися враженнями від церемонії.

Традиційно складання присяги відбувається на плацу частини. Раніше на урочистість приїздили рідні, друзі, кохані новобранців. Пандемія внесла корективи. Однак командування частини знайшло вихід — церемонію транслювали в онлайн-форматі на сторінці у Фейсбуці.

«Голос України» попросив поділитися враженнями від важливої події декількох новоспечених гвардійців.

«Це тільки звіддаля все просто, а насправді...»

«На перший погляд нічого складного: в одну руку береш автомат, у другій тримаєш папку з текстом присяги і читаєш, — каже солдат Андрій Боднар. — Насправді не так усе просто. Дуже відповідальний момент. Ти даєш клятву не комусь одному, а народу твоєї країни. Якщо вникнути у суть, тоді стане зрозуміло, чому ми хвилювалися».

За словами співрозмовника, у декого серце калатало так, що мало з грудей не випало, інші почувалися спокійніше. Андрій каже, що він хвилювався «лиш трохи».

Готуватися до присяги їм допомагали офіцери. Була репетиція. Відпрацьовували елементи стройового підходу з автоматом на грудях. По декілька разів зачитували текст, щоб потім не заплутатися в словах.

Андрій ще зовсім молодий. Зізнається, що навіть батько не погоджувався з його вибором. Йдеться про підписання контракту. Хлопець підписав його на три роки. Батько просив почекати, мовляв, молодий ще.

«У мене свої плани, — каже новобранець. — Вирішив вступати в Національну академію Національної гвардії. Хочу стати офіцером. Це мій вибір. З ним визначився ще під час навчання в школі».

Запитую юнака, що саме вплинуло на обрання професії військового?

Каже, про службу знав ще з дитинства. У нього дід — кадровий військовий, офіцером нині служить батько, учасник АТО. Йому теж ця професія до душі. Продовжує готуватися до вступних іспитів. Бажаємо молодому захиснику країни удачі у цей непростий час, коли у нас окупували частину території.

А ми вдвох

Серед тих, хто складав присягу, були двоє дуже схожих між собою юнаків. Вони не двійнята і не близнюки, але схожість очевидна. Бо брати. Їхнє прізвище Ольховські. Остап старший від Захара на один рік. На службу прибули з Харкова.

Хлопці кажуть, що змалку дуже прив’язані один до одного. Мабуть, так генетично склалося, пояснюють Ольховські.

— Удвох легше в житті, — каже старший брат. — Будь-яку роботу ми ділимо навпіл. Будь-яку справу виконуємо разом. Ну, такі ми...

Коли старший Остап отримав повістку на службу, треба було бачити вираз обличчя Захара. Він декілька разів перечитував аркуш папера, в якому значилося, коли треба прибути у військкомат. Ніби намагався віднайти у повістці ще й себе.

Наступного дня брати вдвох поїхали до військкомату.

Вони не розповідають, як переконали керівництво призвати другого брата. Тільки уточнюють, що не одразу їм це вдалося. Все-таки довели, що вони нерозлийвода!

Ольховські вже місяць у частині. Зізнаються, що вдвох простіше адаптуватися до нових умов. Кажуть, почуваються впевненіше порівняно з іншими. Їм простіше опановувати ази військової справи.

Один із них більше хвилювався, коли готувалися до присяги. Хто саме? У відповідь тільки усміхаються. І тут не обійшлося без підтримки.

«Нема такого солдата, в якого б серце не калатало, коли називають твоє прізвище і ти виходиш зачитувати присягу, — діляться думками брати. — Це дуже відповідальний момент. Один раз військовий складає присягу. Ти розумієш, що це не просто слова. На тебе одразу покладається відповідальність...»

Синьо-жовті стрічки у косах

Разом із хлопцями клятву давали дівчата. Вони приходять на службу тільки за контрактом. Одна з них — Юля Бойко. У неї цивільна професія. Дівчині подобалася її робота. Щоправда, приваблювала військова служба. Насамперед загадковістю.

Коли у місті зустрічала дівчат чи жінок в одностроях, мимоволі озиралася їм услід.

Не раз задумувалася: чи змогла б вона так само служити? Врешті-решт, прийняла рішення. Пройшла всі випробування і склала присягу.

Юля, і не тільки вона, вирізнялася у строю. «Напередодні ми вирішили, що вплетемо у коси синьо-жовті стрічки. — розповідає військова. —Не тільки нам сподобалося. Командир похвалив за ініціативу. Сказав, що це красиво. І патріотично.

Такий незначний, на перший погляд, елемент, а так прикрасив ритуал присяги».

«Щасливої служби, гвардійці!» Такі побажання новобранці чули у той день від багатьох. Без сумніву, те саме бажали їм рідні, які дивилися церемонію під час онлайн-трансляції.

Вінниця.


На знімках: присягу на вірність українському народу складають новобранці Нацгвардії України.

Фото надано прес-офіцером частини Анною Лазуренко.