Адже тринадцять старих пасажирських теплоходів, які скупчилися біля берега річки Кошова (на знімку) і давно іржавіють просто неба, могли б продати чи принаймні здати на брухт. А натомість вони, стоячи без руху, ще й «проїдають» бюджетні кошти!

Ці річкові трамвайчики десятиліттями «бігали» пониззям Дніпра — возили і дачників, і робітників на великі об’єкти, і пляжників у зони відпочинку. Та їх термін експлуатації вичерпався, і тепер ніхто не знає, що з цим кладовищем залізяччя робити.

— Теплоходи, про які йдеться, перебувають на балансі Адміністрації річкових портів України. Для їх охорони утримуємо вісім осіб, ще й платимо за оренду стоянки та електроенергію. Це гроші, які йдуть «у нікуди». Тим часом частину теплоходів з так званої гірської серії — «Гімалаї», «Жигулі», «Алтай» — можна було б продати. І якщо нові власники вкладатимуть гроші у їх ремонт, вони ще походили б Дніпром. Інші судна можна було б здати на брухт і отримати чималі гроші, — розмірковує начальник Нижньодніпровського представництва Адміністрації річкових портів України Микола Філін. — Однак теплоходи з кладовища — то власність держави, і їх не можна просто так взяти й збути з рук. Потрібна згода Мінінфраструктури та аукціон, організований Фондом державного майна України. Однак до нього все ніяк не дійде. Тож старанні річкові трудяги поволі вмирають на вічній стоянці, і від цього серце крається.

Утім, не все так просто із вирішенням долі мовчазних мешканців корабельного кладовища. Регіональне відділення Фонду держмайна України кілька років поспіль намагалося продати корпуси двох суден на підводних крилах — виконали їх оцінку, давали оголошення, поступово знижували стартову ціну лотів, та охочих їх купити так і не знайшлося. Не виключено, що ситуація повториться й у разі з теплоходами на «мертвій» стоянці. То, може, нам варто запозичити досвід інших країн, де аварійну нерухомість продають за символічне одне євро, але виставляють обов’язкову умову — виконати якісний ремонт будинку і потім його належним чином утримувати. Вчинивши так із річковими трамвайчиками, отримали б цілу реанімовану флотилію. Так, вона заробляла б гроші не державі, а приватному власникові. Натомість держава отримувала б з цього податки й позбулася необхідності утримувати стоянку для старих теплоходів за рахунок тих самих коштів платників податків.

Херсон.

На знімку: кладовище старих теплоходів у Херсоні.

Фото з відкритих джерел.