На знімках: 21 липня 2014 року. Історичні миттєвості визволення міста Торецька (на той час Дзержинська) українськими спецпризначенцями.
Блискавичне й стрімке визволення Дзержинська увійшло в історію російсько-української війни як одна з героїчних і найяскравіших її сторінок.
Унікальність цієї операції полягала передусім у застосуванні українськими військовими неординарної тактики. Якщо під час деокупації Слов’янська та більшості інших населених пунктів сходу перед проведенням штурму українські військові оточували ворога та відрізали його від комунікацій, то під час визволення Дзержинська у липні 2014 року основну роль відіграв невеликий штурмовий загін із 41 бійця зі складу морських піхотинців і спецпризначенців.
Вирішального удару по гарнізону російсько-окупаційних військ, що зосередилися в Дзержинську, завдали дві зведені групи, до яких входили 33 бійці 73-го Морського центру ССО ім. кошового отамана Антіна Головатого та восьмеро воїнів 140-го окремого центру спецпризначення ЗСУ.
Увійшовши на світанку 21 липня в обхід ворожих блокпостів у Дзержинськ, обидві зведені групи розділилися й рушили попередньо заданими маршрутами. Одна з них взяла під контроль будівлю міської ради, а інша розташувалася в «зеленці» поблизу міськради.
Фактор стрімкості був ефективним, але й не позбавленим ризику. Адже за півтора десятка кілометрів, у сусідній Горлівці, розміщувався потужний гарнізон терористів під керуванням Безлера на прізвисько «Біс». Щойно дізнавшись про штурм українськими військовими будівлі Дзержинської міськради, він спрямував на підмогу колону бойовиків чисельністю майже 200 осіб у супроводі танків і БТР. Це були майже всі сили, що належали сепаратистам у Горлівці. Із входженням до Дзержинська ворожої механізованої групи підрозділи МВС і ЗСУ, розташовані на околицях цього міста, на деякий час навіть утрималися від активних дій і переміщення до центральної площі.
Зрештою, грянув бій. Вісім годин тримали оборону будівлі адміністрації українські спецпризначенці. Завдяки точковій підтримці артилерії та штурмової авіації воїни ЗСУ успішно відбивали всі атаки терористів і їхньої бронетехніки.
Підхід згодом основних сил українського війська остаточно деморалізував російських окупантів. Почувши перші розриви й свист куль за своїми спинами, вони розпорошилися й панічно побігли, полишаючи автомобілі та бронетехніку. Зазнавши великих втрат, залишки озброєних бандформувань попрямували з Дзержинська до Горлівки та Донецька.
Ввечері 21 липня українська армія повністю контролювала Дзержинськ. Над будівлею міської ради військові ЗСУ підняли державні прапори.
Дзержинську довелося перебувати під російською окупацією з 15 квітня по 21 липня 2014 року — більш як сто днів. І хоча від липня 2014-го минуло сім років, проте рани, завдані цьому місту війною, не загоюються й досі. Періодично місцеві жителі потерпають від артилерійських обстрілів з боку російських окупантів.
З 2014 року місто слугує своєрідним форпостом вільної Донеччини біля лінії зіткнення. 16 жовтня 2015-го міська рада ухвалила рішення про перейменування Дзержинська на Торецьк за назвою річки Кривий Торець. Верховна Рада України затвердила рішення про перейменування 4 лютого 2016 року. З 1 липня 2021-го, згідно з рішенням Верховної Ради України, селищу міського типу Новгородське, розташованому в межах Торецька, повернуто історичну назву Нью-Йорк. Отже, гасло «Торецьк — це Україна!» щодня набуває тут свого особливого змісту та наповнення.
Донецька область.
Фото з відкритих джерел.
