Багате на родючі чорноземи, 500 га з яких орендує агрохолдинг. Таких, що обробляють свої земельні ділянки самостійно, тут небагато. Серед них — сім’я Джаманів.
Після розпаду колгоспу вчителі Михайло та Євдокія Джамани отримали частку землі — пай. Як і інші сільські педагоги й медики району, й навіть управлінці. Більшість мешканців села з часом віддали свої наділи в оренду. Джамани ж оформили документально свою земельну ділянку у власність та вирощували кубинську квасолю. У важкі дев’яності минулого століття це стало вагомою фінансовою підтримкою для сім’ї, адже вчили своїх дітей в університеті.
Земельною ділянкою опікується дочка Уляна (на знімку). Батьки вже не мають сили працювати в полі, ділянка занепадала, заростала ожинником. То вона розчистила площу й на частині висадила дві сотні кущиків спаржі — екзотичної для села ранньої овочевої культури. Торік збирали вже перший урожай.
«Спаржа в нашій місцевості успішно культивується, — стверджує Уляна. — Землі придатні, рослина добре переносить зими. Багаторічна, урожай з однієї ділянки можна збирати і два десятиліття поспіль. Це перша овочева культура року з відкритого ґрунту. Пагони дає вже у квітні. Низькокалорійна, багата на вітаміни, мікроелементи і клітковину».
Догляд за рослинами такий самий, як і для інших сільгоспкультур, — боротьба з бур’янами, шкідниками. На підмогу є господарі із власною міні-технікою. Тракторцем і рядки зроблять, і розпушать міжряддя. Оплата праці механізаторів залежить від кількості техніки в селі: що її більше, то нижчі розцінки. В Острівці за нарізання рядка довжиною 100 м беруть 25 грн.
Мешканців Острівця наймають фермери з різних сіл. Приміром, із Чортівця, де активно займаються городництвом, зокрема вирощуванням капусти. Уляна платить за день стільки само, то людям вигідніше, бо на місці. Так само на її ділянці трудяться мешканці сусіднього Росохача.
Розраховувати на стабільну кількість робочих рук важко, бо заробітчанство становить місцевому бізнесу значну конкуренцію. Буває — попрацюють день-два, а там підійшли документи на виїзд чи домовилися із закордонними підприємцями — залишають усе та їдуть. І цьому є розуміння. Ринкові відносини все розставляють на свої місця — кожен обирає, де краще.
Щоб утримати працівників, треба дати їм можливість мати стабільний високий заробіток. Вирощування нішевих культур може стати альтернативою заробітчанству. Таких прикладів чимало. На своїх ділянках господарі дедалі частіше займаються часником, ягідництвом і навіть квітникарством. На Івано-Франківщині є цілі лавандові та тюльпанові поля, які набувають неабиякої популярності.
«Фермери закладають уже й гектари спаржі. Звісно, є небезпека перегріву ринку, — роздумує Уляна Джаман. — Але оскільки є країни зі стабільним споживанням цієї овочевої рослини, та сама Німеччина, маємо перспективи експорту».
Утім, сільське господарство для цієї креативної жінки — насамперед інтерес та дозвілля.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
