Він — заслужений журналіст України, багатолітній редактор районної газети «Верховина», краєзнавець, знаний дослідник закарпатської Верховини. Народився 24 липня 1956 р. в селі Лозянському Міжгірського району.
З 1974-го навчався на факультеті журналістики ЛДУ ім. Івана Франка. Новинарський стаж — з 1979-го у одній(!) міжгірській райгазеті «Верховина», з 2000-го — її редактор (до виходу на пенсію). Кількаразовий лауреат журналістських премій. 2009 року видав книгу «Родзинки глибинки (репортаж з отчого краю)». Співпрацював з багатьма обласними та столичними ЗМІ, серед них «Голос України», «Новини Закарпаття», «Фест» та іншими.
З дружиною-педагогом Марією виховали двох синів. Олег, який з відзнаками закінчив Ужгородський, Лондонський королеви Марії та Оксфордський університети (Англія), нині працює в Києві. А Василь закінчив Ужгородський і Львівський університети. Ростуть дві внучки — Ксенія та Анна.
Про Василя Пилипчинця писати і легко, і складно. Легко, бо й сам тяжіє до простоти письма, не страждає новітнім трендом космогонічного дослідження епохи. А складно — бо за начебто пересічною простотою проглядається потужне філософське осмислення сучасності, непростий духовний світ верховинців...
Василь Пилипчинець надійно опирається на твердий ґрунт раціонально-об’єктивного осягнення дійсності, оскільки міцно укорінений в те живильне середовище, яким є для нього Міжгірщина-Верховина.
Ми радісно зустріли його дебют — книгу «Родзинки глибинки (Репортаж з отчого краю)», яка побачила світ 2009 року і стала справжнім одкровенням для закарпатської пишучої братії.
І ось друга книга Василя Пилипчинця — «Обійняти словом Верховину». Автор визначив жанр як документально-краєзнавче видання. Чотирнадцять повноцінних розділів вмістили найцікавіші публікації, що їх було надруковано в райгазеті «Верховина» упродовж останніх чотирьох десятиліть, а також у «Новинах Закарпаття», «Фесті» та «Голосі України». Майже 700 сторінок добірного тексту!
Василь Пилипчинець безмірно залюблений в свою чарівну Верховину. Щиро, мов мала дитина, втішається навколишнім світом природи, не шкодує метафор, що ними щедро помережаний текст.
Унікальний життєвий досвід він здобув у верховинському селі Лозянському, що притулилося до зелених верхів під дивовижної краси й величі Боржавським хребтом. Ріс у багатодітній родині. Батьки вчили добру й труду, дідо з бабою — розкривали світ духовний: молитви й оповіді «як то колись бувало» закарбувалися в дитячій пам’яті назавжди. Дід, поважний ґазда, добрий і майстровитий, прищеплював онукові традиції предків-верховинців — не лише казки й небилиці, але й як садити і копати на пісній ниві, як косити на крутосхилах, як обробити дерево, як виготовити трембіту й сопілку, як зварити токан з фріґою і як ватажити на полонині…
Глибини народної мудрості, засвоєні в дитинстві й закодовані у верховинських генах, і стали тим надійним підмурівком, на якому постала добротна публіцистика Василя Пилипчинця. Належить до тієї невеликої горстки закарпатських журналістів, які крає- і людинознавство обрали за основу своєї творчості. Ба більше: він очолює першу п’ятірку знавців закарпатської глибинки. Лісові нетрі й розгрузлі дороги, тисячі пройдених у пошуку цікавих тем і щирих людей гірських кілометрів заради кількасот рядків у газеті — це про Василя. Має неприховані сентименти до своїх героїв — щораз співчуває, співпереживає, тішиться, страждає разом з ними.
Автор чітко й нелукаво визначив власні засадничі цінності: Бог, Україна, сім’я (родина, рід). У цій тріаді життєвих маяків домінантою сяє Слово. Саме йому, Слову, служить п’ятий десяток літ, саме його кличе в миті найвищого одухотворення. Що це так — засвідчує й нова книга «Обійняти словом Верховину».
Зустрічає В. Пилипчинець своє 65-те літо у повноті творчого розкрилля. Йшов дорогою життя радше в глибину, аніж у довжину. І най ця творча дорога буде ще довгою й щасливою. На радість родині. Во славу рідної Верховини і України!
Олександр МАСЛЯНИК, Василь НИТКА,
Фото надано авторами.
