Мліївські красуні.
День народження ніхто не може скасувати. Тим паче столітній ювілей.
Рішенням українського уряду на базі удержавленого розсадника Левка Симиренка 25 листопада 1920 року було засновано Мліївську садово-городню станцію. Першим директором якої на ціле десятиліття призначили сина видатного помолога, також талановитого вченого Володимира Симиренка.
Через епідемію COVID-19 наукова громадськість, мліївці не змогли відзначити пам’ятну дату у належні терміни. Тож святкування вирішено було перенести на середину липня цього року.
Звісно, за теперішніх епідемічних непростих часів свято було більш ніж скромним. Бо й нинішні умови господарювання, наукової діяльності різняться від періодів справжнього розквіту садстанції, коли вона стала науково-дослідним інститутом помології і флагманом не лише української помологічної науки. Адже до Мліїва у 70—80-ті роки минулого століття приїздили тисячі людей у складі делегацій з багатьох країн Європи, Азії й Америки!
Сьогодні тішить те, що у Мліївській дослідній станції садівництва збережено матеріальну основу і славні традиції помологів-Симиренків.
Саме про це йшлося на науково-практичній конференції у виступах науковців закладу та гостей — колег-учених із Києва, науковців-садівників з різних куточків України.
— Ми зберегли і продовжуємо зберігати найцінніше — кілька тисяч сортів рослин, зібраних ще Левком Симиренком і примножених у наступні десятиліття, — зазначив директор найстарішої в нашій державі садівничої наукової установи Володимир Фільов. — Це всенародне надбання, генетичний код усіх фруктових дерев України, й не лише фруктових.
Працівники садово-городньої станції не тільки оберігають цю безцінну колекцію. Науковці, незважаючи на відомі труднощі, продовжують виводити нові сорти. Наприклад, селекціонеркою Варварою Волошиною виведено новий сорт яблука з промовистою назвою «Мир». Це підкреслює головну мету людського життя, зокрема прагнення українців жити у мирі і злагоді з усім світом.
Під час конференції її учасники відвідали музей родини Симиренків. Там за екскурсоводів були учні місцевого освітнього закладу, що носить ім’я засновника музею, великого послідовника Симиренків Миколи Артеменка. Екскурсії по одинадцяти залах музею були дуже цікавими й нікого не залишили байдужими.
А ще гостей свята чудовими народними мелодіями, щирою українською піснею привітали і мліївські троїсті музики під орудою керівника центру культури й дозвілля Миколи Ярового.
Гості також побували біля родинної церкви Симиренків, вклонились всім, хто покоїться на цвинтарі біля храму, пройшлися алеями давнього парку. Де так добре думається, де все дихає історією.
Ольга ОСИПЕНКО, завідувачка музею-відділу родини Симиренків Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Мліїв Черкаської області.
Фото надано автором.
