Про один із них, що тепер функціонує як Музей ракетних військ, нещодавно писав «Голос України». В самому ж Миколаєві будували військові кораблі, та й Южноукраїнська атомна станція — режимний об’єкт. Одне слово, про туризм на цій землі не йшлося. І ось тепер, коли деякі підприємства закриті, а на атомну станцію навіть можна потрапити з екскурсією, місцева влада вирішила, що на цьому ще й можна заробити, якщо промислові об’єкти об’єднати в єдиний кластер з природними багатствами краю і почати їх активно показувати подорожуючим.

Місце для АЕС обирали через низьку сейсмічність

Як відомо, нині в Україні існує серйозна проблема малих міст. Якщо ще недавно їх було 47 тисяч, то нині в Україні налічується лише 37. Відбувається це через закриття промислових підприємств, відплив населення тощо. Але є маленьке місто на півдні України, яке ця проблема не торкнулася. Йдеться про місто енергетиків Южноукраїнськ. До речі, чомусь досі так і не перейменоване згідно з нормами мовного закону. Та хай там як, його почали будувати 1975 року, а місце обрали через стійку сейсмічність місцевості. «Южноукраїнськ збудований на частині селища Костянтинівка, яке розташоване поруч і є частиною Южноукраїнської ОТГ, — каже помічник генерального директора, начальник управління інформації й громадських зв’язків підрозділу «Южноукраїнська атомна електростанція» Олександр Пелюх. Загалом до комплексу також входять Олександрівська гідроелектростанція й Ташлицька гідроакумулююча електростанція. У давніші часи тут були козацькі зимівники Олексіївка та Сумівка. Місто розташувалося на мальовничому Бузькому каньйоні. На жаль, не обійшлося й без жертв — в результаті будівництва було потрібно підняття рівня води, тож було знищено культурний шар землі на Гарді, і нині цього острова не існує. Проте АЕС дає енергію цілому регіону.

Наша екскурсія на енергетичний комплекс починається з інформаційного центру «Імпульс», де на макетах діючого обладнання бачимо, як працює атомна електростанція. Та найбільші враження справила екскурсія в навчально-тренувальний комплекс. Загалом це приміщення недобудованого 4-го енергоблоку. Коли сталася аварія на ЧАЕС, будівництво вирішили не продовжувати. Але ж не стояти пусткою, і тоді з’явилася ідея обладнати тут навчальний центр, де навчають персонал, де проходять практику і перекваліфікацію, і де у вільний від цього час ще й пускають туристів, які можуть умовно покерувати ядерним енергоблоком (на знімку вверху).

Не стримались і ми, група журналістів, що перебувала в області на запрошення ОДА. Тож найцікавіше у відвіданні тренажерної зали — це у разі позаштатної ситуації запуск ключа аварійного захисту на щиті керування. Кажуть, ця маніпуляція дуже подобається учням, які часто бувають тут з екскурсіями. Коли ж триває навчання персоналу, запевнили на станції, за їхніми діями стежать камери, і все відображається, а після завершення відбувається розбір ситуацій. До речі, за діями персоналу на справжньому пункті обов’язково стежить ще й психолог, аби в разі чого вчасно прийти на допомогу.

Щоб потрапити на екскурсію на Южно-Українську АЕС, до речі, яку тут проводять безплатно, необхідно звернутися до інформаційного центру «Імпульс», тут сформують групу і призначать час для відвідин.

Замість сміттєзвалища — оглядовий майданчик з атракціонами

Коли люди чують словосполучення «промисловий туризм», одразу виникає думка, що це буде відвідування якихось шахт, кар’єрів, підприємств. Насправді це й так, і ні. Бо на багатьох із цих об’єктів, зокрема тут, на Миколаївщині, уже встигла добре попрацювати природа. Приміром, саме так сталося з одним із кар’єрів, що поблизу села Мигія. Колись тут добували граніт. Згодом роботи припинили, але не припинила свою працю природа і заповнила пустоти водою. При цьому вона не яка-небудь, а дуже красивого бірюзового кольору, що надає місцині неабиякого шарму. До речі, на вигляд озеро невелике, проте його глибина понад 30 метрів, і вся ця краса відкривається, коли піднятися на оглядовий майданчик. Утім просто помилуватися, зробити знімки — це ще не все. Тут місцеві підприємці облаштували досить цікаву атракцію — величезну гойдалку. Або ж можна промчати над каньйоном на тролей. Його приблизна довжина становить 460 метрів, а максимальна швидкість — 104 км на годину. Ще недавно на місці цього майданчика було стихійне звалище, розповідають місцеві, але знайшлися небайдужі люди, волонтери, які його розчистили, і тепер ця місцина неабияк приваблює туристів. Загалом, каже директор Національного природного парку «Бузький Гард» Владислав Артамонов, за сезон тут проходить 120 тисяч людей. «Вона дуже відвідувана, адже відкриваються неймовірні краєвиди. Назва Родонове озеро з’явилася випадково, бо так його охрестили в Фейсбуці, і з легкої руки назва прижилася, хоч насправді родон там у нормі, а вода абсолютно придатна для звичайного купання».

Тож, надивившись униз із Прочитанської скелі, яка вважається козацькою святинею, зробивши шикарні знімки, ми теж вирушаємо до місця купання. Справді вода чиста, прозора, і єдиний недолік цього озера — не зовсім гладке дно. Але в таку спеку на це вже увагу не звертаєш.

Загалом це територія природного парку «Бузький Гард», який тягнеться на 70 км уздовж річки Південний Буг. У селі Трикрати інше чудо — ліс посеред степу. Свого часу його висадив поміщик Йосип Скаржинський, аби захистити степ від суховіїв. Нині це також чудова локація для відпочинку.
І млин, і електростанція

До речі, коли Ленін ще був юнаком і навіть не мріяв про «електрифікацію всієї країни», той самий поміщик Скаржинський, який правив на цих землях, збудував спочатку водяний млин, а потім електростанцію. У ті часи це було досить потужне промислове підприємство, яке виробляло до трьох тисяч пудів борошна на день. Нині приміщення млину, яке трохи нагадує фортецю, непогано збереглося, і тепер тут функціонує гідроелектростанція. А одразу за колишнім млином можна помилуватися чарівними бузькими порогами та дамбою. Річки, які протікають тут, утворили величні і мальовничі каньйони з порогами і химерними скелями, яким вже понад 4 млн років, а флора і фауна цих місць здивує вас своєю різноманітністю.

Мигію ще називають столицею українського рафтингу за велику кількість порогів на Південному Бузі. Вони є частиною Національного природного парку «Бузький Гард». Скористалися з такої нагоди і ми. Тож, вдягнувши жилети і пройшовши відповідний інструктаж, вирушаємо (на знімку). Варто зазначити, що саме на Мигійських порогах проводяться міжнародні змагання з плавання на байдарках та рафтах, адже тутешня байдарочна траса посідає друге місце в Україні за складністю сплаву. Зважаючи на цю особливість, з кожним роком кількість охочих відчути адреналін на мигійських порогах збільшується приблизно на 20 відсотків.

Насправді місцина зачаровує, тому тут так багато туристів. І як відзначають місцеві, нині приїжджі дедалі більше уваги приділяють не пасивному відпочинку, а пригодницькому, а промисловий та екстремальний туризм надає можливість пізнати суть та особливості функціонування підприємств, заводів і відчинити двері туди, куди раніше доступ був обмежений. Одне слово, у цих місцях кожен зможе знайти собі відпочинок до душі.

Наша довІдка

Мигія стала переможцем міжнародного інтерактивного конкурсу «Дива земель святого Миколая». Конкурс проходив протягом трьох місяців. Завдяки йому було названо 12 чудес Миколаївщини — найпривабливіші куточки природи, найцінніші історико-культурні пам’ятники. Тож 12 миколаївських чудес — це 12 потенційних туристичних маршрутів.

Коментар

Тетяна Волинець, начальник управління з питань туризму та курортів Миколаївської обласної державної адміністрації:

Хочемо показати себе різнопланово

Мета нашого прес-туру — показати ті принади Миколаївщини, які ми можемо запропонувати у міжсезоння, зокрема весною та восени, коли ще не такий активний пляжний відпочинок, проте дуже комфортна погода, яка спонукає подорожувати. У такий спосіб ми хочемо розширити рамки.

По-друге, хочемо, щоб про наш край дізналися більше, адже так склалося історично, що тут було зосереджено чимало стратегічних, закритих об’єктів, та й сам Миколаїв був закритим містом, тому про туризм взагалі воліли не говорити. Тепер ситуація змінилася, і деякі об’єкти, приміром, як Музей ракетних військ чи атомна електростанція, абсолютно доступні для широкого загалу. І дивлячись на емоції журналістів, я розумію, що такий продукт затребуваний, він піде, лише потрібно, щоб про нього дізналися. Тож головним моментом було поєднати промислові об’єкти з природними родзинками, з якимись екстремальними локаціями тощо. Приміром, той же спуск на тролей, який додає адреналіну, чи рафтинг. А все це присмакувати місцевою кухнею... Одне слово, робиться все, щоб урізноманітнити перебування на Миколаївській землі.

Ми постійно проводимо соціологічні заміри, цікавимось, наскільки затребувані наші туристичні маршрути, і намагаємося вибудувати їх так, аби задовольнити потреби різних верств і категорій. Одразу після прес-туру в нас стартує також рекламний для туристичних агентів, які працюють на вітчизняному ринку. Будуть представники як південних регіонів, з якими у нас уже налагоджена тісна співпраця, так і з Харкова, Києва, Львова, Рівного тощо. Всі наші локації актуальні у міжсезоння. Восени відвідування маршруту буде не менш цікавим, а краєвиди не втратять своєї привабливості, навпаки, зачарують новими фарбами. А розвиватиметься туризм, розвиватиметься й економіка.

Фото автора та з доступних джерел.