Пам’ятник запорозьким козакам у Відні.
Фото з відкритих джерел.
Продовження. Початок у номері за 13 жовтня.
Історія українського козацтва — це ще й історія військової доблесті наших предків. Як свідчать літописи, хроніки, грамоти, універсали й інші документи, які дійшли до нашого часу, українці не тільки оборонялися від зайд, а й самі свого часу вели успішні завойовницькі війни. В основі військової козацької тактики лежали універсальна бойова підготовка, маневреність, мобільність, динамічність. Раптові напади, засідки, нічні рейди були головними рисами запорозьких загонів. Тарас Чухліб зазначає, що у XVI—XVIII ст. українські козаки самостійно чи в складі інших армій виграли безліч походів і битв. Це і знамениті походи на Москву 1605-го і 1618-го, коли війська гетьмана Петра Сагайдачного, відомого своїми нападами на Туреччину і Крим, взяли в облогу Білокам’яну, вже згадувані Хотинська битва 1621 р. та Віденська битва 1683 р., битви часів національної революції під Корсунем, Пилявцями, Жовтими Водами, Конотопська битва 1659-го, в якій війська гетьмана Івана Виговського розбили вщент московську армію.
Всупереч московським міфам про українців та росіян як братній єдиний народ козаки не раз воювали з московитами.
Доктор історичних наук Тарас Чухліб.
— У 1512 році канівський староста Остафій Дашкович, наприклад, узяв участь у поході київського воєводи Юрія Радзивілла на Новгород-Сіверський, де розбив шеститисячне військо московітів, — підкреслює Тарас Чухліб. — Разом з Андрієм Немиричем і кримським калгою Мегмедом-Гіреєм узимку 1514—1515 років він намагався повернути під владу великого литовського князя та польського короля територію української Сіверщини. У 1516-му Остафій Дашкович і Преслав Лянцкоронський, як засвідчує Хроніка Марціна Бельського, очолили похід козаків на столицю однієї з татарських орд у Північному Причорномор’ї — фортецю Білгород (Аккерман). Після знищення поселень навколо Білгорода та Очакова війська поверталися до Русі з багатою здобиччю, але поблизу озера Овидова їх наздогнали турецько-татарські загони. Миттєво зреагувавши, Остафій Дашкович дав наказ організувати похідний оборонний табір із возів у формі «великого трикутника». Після відбиття першої атаки через зроблені проходи перейшла в наступ козацька піхота, яка й розбила вщент нападників. Автор Густинського літопису повідомив про це так: «Козаки побили турків і татар. Той же (Лянцкоронський), зібравши охотників кілька сот, пішов із ними аж під Білогород і там забрав множество товару, і коней, і овець татарських і турецьких, та й повернувся назад».
Видатним воєначальником та військовим інженером був гетьман Іван Мазепа, який здобув військову освіту у Франції та Голландії, де вивчав інженерну та гарматну справу. Державний діяч і мудрий політик, палкий патріот України стояв біля керма Української Гетьманської держави з 1687-го по 1709-й. «Саме Мазепа перший виплекав ідею самостійної, незалежної Української держави, підняв цю ідею на височінь загальнонаціональної історичної мети», — писала Олена Апанович. Намагаючись скинути ненависне московське ярмо і зробити з України незалежну і вільну державу під час російсько-шведської війни 1708 р., Мазепа підняв повстання проти Петра I. У відповідь Меншиков з передовими російськими силами захопив гетьманську столицю Батурин і «вибив усіх до ноги, не милуючи ні статі, ні віку, ні самих молочних немовлят». Не принесла перемоги і Полтавська битва, після якої гетьман з однодумцями залишили Україну.
Про те, що Іван Мазепа планував визволити неньку Україну з московського ярма, писала одна з європейських газет у 1709-му.
— У німецькій газеті, яка виходила в містечку Галле і мала назву «Wochentliche Relation», у номері за 14 вересня 1709 року читаємо такі рядки: «Мазепа — вождь козаків, планував визволити Україну з-під московського ярма, щоб володіти як суверенний володар під шведською короною». Однак ще 1704-го гамбурзький тижневик «Historische Remarques» видрукував на своїх шпальтах ґрунтовну політичну біографію українського гетьмана, — зазначає Тарас Чухліб. — У ній, зокрема, писалося: «Йоганес Мазепа — начальний вождь козаків — польський шляхтич з України, що народився у своїй посілості Мазепинці, недалеко Білої Церкви... Козацька армія одноголосно вибрала Мазепу гетьманом у 1685 році... У 1695 році Мазепа щасливо здобув сильну укріплену твердиню Газі-Керман. По здобутті тієї твердині Мазепа того ж року здобув ще інші фортеці...» І хоча німецький часопис помилявся в окремих біографічних деталях, усе ж слід віддати належне поінформованості його авторів.
— Значну площу для висвітлення місця та ролі Мазепи в тогочасних подіях відвів і поважний франкфуртський журнал «Theatrum Europaeum», — продовжує дослідник. — Окрім біографії гетьмана та аналізу причин переходу українського правителя під зверхність шведів, німецький друкований орган подає окремі цікаві висловлювання І. Мазепи та Карла ХІІ. Як могли кореспонденти часопису дізнаватись про деталі спілкування цих політичних діячів, лише Богу відомо, але в одному з чисел журналу читаємо таке. Коли шведський король, замість того, щоб йти на Москву, повернув на Україну, гетьман мовив генеральному писареві Пилипу Орликові: «Чорт його сюди несе. Він зруйнував усі мої плани і наведе сюди російське військо. Тепер Україна буде зруйнована — і все пропало». Ці слова мали б засвідчувати прагнення Мазепи здійснити свій план відходу від царської зверхності шляхом вичікування результату російсько-шведської війни. Натомість після укладення українсько-шведської коаліції та її поразки під Полтавою вже Карл ХІІ відзначав провину гетьмана: «Мазепа, Мазепа, ви нас завели! Коли б ми були послухали нашого вірного генерала Реншельда». Тут король звинувачував гетьмана в тому, що той змусив його продовжувати облогу Полтави, а не відійти вчасно на інші позиції...
Фото зі сторінки Тараса Чухліба у Фейсбуці.
